Космічний телескоп Hubble почав складати детальну “карту” шляху, пройденого дослідними апаратами Voyager

космічні апарати Voyager

В даний час дослідні космічні апарати Voyager 1 і 2 займаються дослідженнями кордонів Сонячної системи, перебуваючи в області космічного простору, яке можна охарактеризувати терміном “біла пляма на космічній мапі”.

І для того, щоб заповнити цю “білу пляму” космічний телескоп Hubble Space Telescope почав картографувати всі місця, якими пройшли апарати Voyager, а робиться це з метою більш ретельного вивчення цих таємничих областей відкритого космосу.

Нагадаємо нашим читачам, що апарати Voyager 1 і 2 були запущені з невеликим інтервалом з космодрому на мисі Канаверал у 1977 році. Їхній шлях пройшов повз Юпітера і Сатурна, а апарату Voyager 2 вдалося відвідати околиці Урана і Нептуна. І з того моменту параболічна траєкторія веде ці апарати за межі Сонячної системи.

Апарат Voyager 1 в даний час знаходиться на віддаленні 21 мільярда кілометрів від Землі, і, згідно з даними НАСА, його траєкторія через 40 тисяч років пройде на відстані 1.6 світлові роки від зірки Gliese 445 в сузір’ї Жирафа (Camelopardalis). Тим часом, апарат Voyager 2 встиг відійти від Землі на 17 мільярдів кілометрів, і через ті ж самі 40 тисяч років він пройде на відстані 1.7 світлові роки від зірки Ross 248 в сузір’ї Андромеди (Andromeda).

Однак, повз вищезазначених зірок вже пролетять два “мертвих” шматка дорогого заліза. Згідно з наявними даними, термоелектричні генератори обох апаратів повністю вичерпають свій ресурс через 10 років. Тим часом, рухаючись по своїй траєкторії, апарати будуть збирати наукові дані про міжзоряної матерії, магнітних полях і про космічне випромінювання. Ці дані будуть надсилатися назад, в сторону Сонячної системи, а спостереження телескопа Hubble дозволять досить точно прив’язати дані апаратів Voyager до певних областей космічного простору.

космічні апарати Voyager

Залучення телескопа Hubble до забезпечення місії апаратів Voyager обгрунтовано тим, що обидва дослідних апарату можуть сприйняти і вивчити тільки найближчу до них область, що лежить уздовж траєкторії їх польоту. Можливості спектрометра Imaging Spectrograph телескопа Hubble послужать вагомим доповненням до даних, зібраних апаратами Voyager. Цей спектрограф буде виробляти спектральний аналіз світла від далеких зірок, що пройшов через міжзоряну матерію в областях, прилеглих до траєкторії польоту апаратів. І, на базі всіх зібраних даних, можна буде визначити не тільки хімічний склад зірок, але і склад хмар міжзоряної матерії.

Дані останнього спектрографічні аналізу говорять про те, що апарати Voyager проходять через численні скупчення водню і пилу, що складається з частинок мікроелементів. Протягом наступних 2 тисяч років апарати Voyager будуть “пробиватися” крізь цей газовий міхур, що оточує Сонячну систему. А для того, щоб “пронизати” більш велику зовнішню хмару космічного газу і вийти у відносно чистий вакуум їм буде потрібно ще 90 тисяч років. Якби апарати під час далекого і довгого шляху змогли б збирати наукові дані, то в цих даних чітко простежувалися б поступові зміни хімічного складу міжзоряного газу. І це зумовлено тим, що Сонячна система прямо зараз “пробивається” крізь масивну хмару досить щільного космічного газу, який впливає на межі нашої системи.

“Апарати Voyager продовжують надсилати нам масу цікавих даних” – розповідає Сет Редфилд (Seth Redfield), глава наукової групи, – “Апарати, які летять зі швидкістю понад 60 тисяч кілометрів на годину, проходять через низку областей з різними параметрами. Зараз ми поняття не маємо, наскільки великі ці області, типові вони для всього космосу чи це є ефектами впливу кордонів Сонячної системи. Ми сподіваємося, що спостереження телескопа Hubble дозволять нам знайти більшу частину відповідей на подібні питання, більш того, спостереження телескопа дадуть нам просторову прив’язку даних, переданих Вояджер “.