Чому в Голлівуді проблеми зі сценаріями

Кажуть, по хорошому сценарієм можна зняти поганий фільм, але по поганому можна зняти хороший. І це правда. Сценарій визначає образи персонажів, діалоги, конфлікти і сюжетні лінії – на цьому тримається будь-який фільм. Якщо ці компоненти барахлить, якщо герой не викликає симпатії, а конфлікт висмоктаний з пальця, навряд чи таке кіно западёт в душу глядачам.

З усіх компонентів сучасних фільмів саме сценарії критикують найчастіше. По крайней мере, коли мова йде про масове кіно. Нескінченне використання одних і тих же сюжетів, прагнення догодити одразу всім, нездатність сценаристів на сміливі рішення – кожен може скласти свій список претензій. Давайте розберемося, що таке сценарії, як вони створюються і як обмеження студійної системи впливають на сюжети фільмів.

Сценарій, трітмент і аутлайн: в чому відмінність?

Почнемо з того, що ж таке сценарій. Це паперова версія майбутнього фільму, свого роду п’єса, де докладно описані локації, персонажі, всі їх дії і діалоги. Одна сторінка сценарного тексту, як правило, відповідає одній хвилині майбутнього фільму, так що середній сценарій займає 100-120 сторінок. З цього правила бувають і винятки. Наприклад, оригінальний сценарій «Супермена» Маріо П’юзо (пізніше його розділили на два фільми), за чутками, містив понад 500 сторінок. Сценарій «Темного лицаря: Відродження легенди» Джонатана Нолана – 400 сторінок. У сценарному справі є й інші терміни – аутлайн, трітмент і скріпмент. Аутлайн – це щось на зразок «риби», короткий зміст сюжету, як правило, розбите на акти, із зазначенням послідовності основних сцен і ієрархії персонажів.

Трітмент називають стислий переказ змісту майбутнього фільму – його використовують, коли треба запропонувати студії саму ідею кіно. Трітмент описує базові сюжетні лінії, персонажів і іноді містить фрагменти діалогів. Трітмент можуть мати обсяг від 3-4 до 50 сторінок. Саме з тритментів починалося створення «Зоряних воєн» і «Термінатора».

Існує також скріпмент – щось середнє між трітмент і сценарієм. Цей термін ввів в обіг Джеймс Кемерон. У скріпменте даються більш детальні описи дій, прописуються основні діалоги, але деякі другорядні моменти все ще подаються в загальному вигляді. Скажімо, замість докладного діалогу автор просто переповідає його від третьої особи в дусі: «Пітер говорить з Мері Джейн про павуків, намагаючись пояснити їй, які це дивні створіння. Спочатку вона не може стримати відрази, але потім Пітер починає викликати у неї симпатію ». Буває, що фільми знімають відразу по скріпменту, що не заморочуючись написанням сценарію. Так, наприклад, було з «Монстро».

На зйомках «Монстро» акторам не видали повної версії сценарію, тільки скріпмент. Багато репліки – це імпровізація

Сценарій на замовлення

Сценарії, звичайно, не ростуть на деревах. Їх пишуть автори – або на замовлення, або за своєю ініціативою. У спрощеному вигляді перший варіант виглядає так: у продюсера, режисера або директора студії виникає ідея картини. Він, наскільки може, розписує її сам, а потім наймає сценаристів і ставить їм завдання перетворити задумку в сценарій. У цьому випадку автор – просто найманий працівник, завдання якого – перенести на папір чуже бачення. Якщо результат влаштовує замовника – добре. Не влаштовує – що поробиш, Голлівуд великий, в ньому багато авторів, готових взятися за роботу.

На замовлення зазвичай пишуть сценарії фільмів, заснованих на вже існуючій інтелектуальної власності, – сіквелів, римейків, перезапусків, екранізацій. Але деякі класичні картини теж з’явилися таким чином. Наприклад, «Індіана Джонс: У пошуках втраченого ковчега» почався з ідеї Лукаса зняти фільм-омаж пригодницьким серіалам 1930-х – 1940-х. Він придумав загальну концепцію сюжету, а потім залучив до справи свого друга Стівена Спілберга і сценариста Лоуренса Кездан. В ході чотириденного мозкового штурму вони пропрацювали основні моменти майбутньої картини, після чого Кездан перетворив зроблені під час обговорень замітки в сценарій.

При написанні сценаріїв на замовлення у авторів мало способів відстояти своє власне бачення. Як правило, це можливо, лише якщо сценарист користується підтримкою режисера або когось із продюсерів. Але навіть це нічого не гарантує, адже в кінобізнесі все може змінитися в одну мить.

У версії Спейтс фільм «Прометей» називався б «Чужий: Інженери», а сам корабель – «Магеллан»

З недавніх прикладів можна згадати фільм «Прометей». Джон Спейтс багато місяців працював над сценарієм картини, яка повинна була стати приквелом «Чужого». У його версії не було купи питань без відповідей, зате були ксеноморфи, терраформіровать Марс, сцена народження Чужого під час сексу і загін найманців, одного з яких звали Бетті, як андроїда з «Того, що біжить по лезу». Рідлі Скотт хотів взяти на цю роль Рутгера Хауера, щоб зв’язати два своїх знаменитих фільму.

До фільму за сценарієм Спейтс була виконана величезна підготовча робота: створені дизайни монстрів і інопланетної техніки, виконані розкадровки сцен. Але буквально напередодні початку зйомок Рідлі Скотт раптом вирішив, що поточний варіант його не влаштовує і слід поміняти автора. Місце Спейтс зайняв Деймон Лінделоф, а сюжет радикально перекроїли. Що в підсумку вийшло – всім відомо.

Сценарій для продажу

В англійській мові є термін spec script. Так називають сценарії, написані авторами без замовлення, в надії на подальший продаж. Таких сценаріїв багато – в теорії будь-яка людина з вулиці, ніколи не навчався ні в яких кіношколах, може продати за багатозначну суму свою роботу і потрапити в Голлівуд. І можете не сумніватися, людей, які сподіваються зірвати такий куш, багато, дуже багато. Написання сценаріїв часто називають національним американським хобі.

Зворотний бік медалі в тому, що в силу гігантської конкуренції шанси людини без зв’язків продати сценарій можна порівняти з ймовірністю великого виграшу в лотерею. У більшості подібних щасливих історій справа не обійшлася без удачі – випадкової зустрічі або продюсера, який від нудьги вирішив почитати роботу невідомого автора.

Слід розуміти: продаж сценарію не означає, що по ньому колись буде знято фільм. Насправді більшість робіт так і залишаються на полиці. У кар’єрі будь-якого професійного учасника на кожен екранізований сценарій доводиться кілька таких, які ніколи не побачать світло.

З «Чорного списку» вийшли два наших «фільму року» – «Престиж»

Існує так званий «Чорний список» сценаріїв . У нього входять не жертви цензури, а кращі роботи, які до сих пір не дісталися до екранізації. «Чорний список» складають щорічно за підсумками опитування серед продюсерів. Попадання в список різко збільшує шанси на екранізацію. У різні роки там побували сценарії майбутніх «Петлі часу», «Переваги», «Гра Ендера», «Зоряною пилу» і «Скотта Пілігрима».

Але припустимо, що сценарій не тільки проданий, а й буде гарантовано екранізований. Наскільки автор може вплинути на фільм? Як правило, його можливості невеликі. Все звичайно залежить від умов угоди та амбіцій сценариста. Окрім гонорару, автор може отримати і якісь інші бонуси – наприклад, зобов’язання студії надати йому право написати сценарій для сиквела.

На практиці єдиний спосіб зберегти творчий контроль – це самому зняти фільм, як це зробив Джеймс Кемерон. Він поступився сценарій «Термінатора» за один долар, але натомість домігся гарантій того, що стане режисером. Звичайно, далеко не всі автори – майбутні Джеймса Кемерон. Як правило, більшість отримує гонорар, після чого перемикається на інші проекти, а їх роботу в подальшому переписують інші люди.

Чому ж сучасні фільми так часто критикують за сценарії? Невже автори стали погані? Або справа в тому, що вже не можна придумати нічого оригінального? В останньому, можливо, є частка правди – про обмежену кількість сюжетів писав ще Аристотель. Але куди більшу роль відіграють обмеження, пов’язані зі студійної системою і станом справ в сучасному великому кіно.

Дата прем’єри

Ця проблема не нова, але свого піку вона досягла саме в наш час. У Голлівуді з його загострилася до межі конкуренцією студії розписують графік релізів мало не на десятиліття вперед, прагнучи зайняти найбільш ласі дати. При цьому сценарію майбутнього фільму найчастіше ще в помині немає. Через це творці з самого початку поставлені перед жорстким вимогою будь-яку ціну здати картину до призначеного терміну – адже студії вкрай не люблять зрушувати дату прем’єри.

Якщо подивитися на історію створення багатьох класичних стрічок, можна помітити, що їх перші сценарії була написані за кілька років до початку зйомок. У творців вистачало часу як слід відшліфувати роботу і довести її до розуму. На жаль, коли мова йде про великі франшизах, у авторів рідко є подібна розкіш. Складно придумати щось незабутнє, коли над тобою висить дамоклів меч у вигляді дати прем’єри.

Та й не секрет, що більшість студійних босів не любить нічого нового. Коли вибір стоїть між оригінальністю і економією часу, завжди перемагає час. І це, загалом-то, логічно. Навіщо напружуватися і винаходити велосипед, якщо все і так знають, що глядач піде на фільм за відомою франшизі? У підсумку ми маємо купу однотипних картин, нескінченно повторюють одні й ті ж сюжети. Поки вони приносять гроші, ситуація навряд чи зміниться.

Часта зміна авторів

Кіномани часто задаються питанням: як величезна кількість зазначених в титрах сценаристів могло написати таку дурницю? Але потрібно розуміти, що автори, швидше за все, не працювали над картиною одночасно. Вони могли взагалі жодного разу не зустрічатися один з одним. І більш того – можливо, їхня робота не має особливого ставлення до підсумкового фільму.

Чому сценарії взагалі переписують? По-перше, сценарист не завжди заздалегідь знає бюджет майбутньої картини і не уявляє, в яку суму виллється зйомка тієї чи іншої сцени. В процесі препродакшена продюсери наймають акторів, підшукують локації і підбивають підсумкову кошторис. І нерідко виявляють, що написане на папері не можна зняти за наявні в їх розпорядженні гроші. Сценарій переписують, щоб підігнати його до реальних можливостей.

Але куди важливіше те, що у всіх учасників зйомок, як правило, є власне бачення проекту. Найчастіше думки режисера і продюсера про сюжеті можуть серйозно не збігатися, адже головне завдання першого – зняти хороший фільм, а другого – комерційно успішний. Не варто забувати і про акторів. Кожен, звичайно, хоче, щоб його персонажу приділили особливу увагу. Великі зірки можуть приводити з собою особистих сценаристів, чиє завдання – прописати героя під них. А над усіма ними ще є керівництво студії, яке може накласти вето на будь-який сюжетний поворот, будь-яку сцену.

Так що процес роботи над сюжетом нагадує перетягування каната. Кожен з учасників бореться за свій шматок, і що в підсумку вийде, залежить від того, чи вдасться сторонам досягти розумного компромісу. В процесі оригінальний сценарій може бути так переписаний, що його потім рідний автор не дізнається.

Випадки, коли над сценарієм з початку і до кінця працює одна людина, в Голлівуді дуже і дуже рідкісні. Візьмемо фільм «Армагеддон». Як думаєте, скільки людей потрібно, щоб написати сюжет про Брюса Вілліса проти астероїда? Два три чотири? Правильна відповідь – дев’ять. Над сценарієм «Армагеддону» працювали дев’ять сценаристів, з яких в титри потрапили п’ятеро.

Багато хто навіть не підозрюють, що над сценаріями деяких класичних фільмів працювали відомі люди, які взагалі не вказані в титрах. Наприклад, Квентін Тарантіно допомагав з діалогами для «Скелі», а Керрі Фішер (та сама принцеса Лея) полірувала сценарії «Останнього кіногероя» і «Смертельної зброї 3».

Часті переписування часом призводять до того, що від першої версії в підсумковому фільмі взагалі нічого не залишається. Хрестоматійний приклад – сценарій Джосс Уідон, написаний ним для перших «Людей Ікс». З усієї роботи в фільм потрапила лише пара рядків іскрометного діалогу Циклопа з Росомахою:

https://youtu.be/PpnXVxWJNkA

Або візьмемо давно всіма забутий фільм «Наднова». Початковий сценарій взагалі не мав нічого спільного з підсумкової картиною. У центрі сюжету перебувала історія космічного корабля, чий екіпаж знайшов інопланетний артефакт і відкрив портал в пекло. Але після виходу на екрани «Горизонту подій» студія наказала позбутися всієї містики. Рішення видалити зі сценарію його ключовий елемент закінчилося повною катастрофою.

Фільми-конкуренти і тест-перегляди

Навіть якщо фільм знятий, це не означає, що робота сценариста завершена. Кіновиробництво не веде в вакуумі. Студії уважно стежать за успіхами і невдачами конкурентів і власних картин і роблять висновки. Чималу роль відіграють і попередні перегляди. Якщо їх результат не влаштовує студію, це часто виливається в перезйомки і перемонтаж, які можуть кардинально змінити всю тональність картини. У багатьох на слуху історія «Загону самогубців». Щоб зробити фільм більш сімейним, під час перес’ёмок в нього додали гумору, а на монтажі вирізали більшість сцен з Джокером.

Але це ще далеко не самий екстремальний приклад. Можна згадати фільм «Війна світів Z», де Бред Пітт рятував планету від зомбі (через непорозуміння це кіно носить ту ж назву, що і книга Макса Брукса). Спочатку картина мала зовсім інший фінал: герой потрапляв в Росію, де його насильно закликали в армію, після чого він перетворювався в безстрашного винищувача зомбі. Класика журавлини начебто масових розстрілів, морозу, горілки і Червоної площі додавалася.

Цей фінал був знятий, але гнітючі результати тест-переглядів привели до вирішення повністю переробити третій акт. Для рятувальної операції були залучені не останні люди в Голлівуді – Деймон Лінделоф, Дрю Годдард і Крістофер Маккуорі. У підсумку, хоч бюджет картини і роздувся до непомірною величини, рішення виявилося швидше вдалим, ніж ні.

Четвертому «Термінатора» пощастило менше. Початковий сценарій картини і так не був шедевром. Не виключено, що історію можна було поліпшити, але сценаристи в основному були зайняті пошуком способів, як вписати в історію побільше Джона Коннора. Отримав цю роль Крістіан Бейл не хотів грати другорядного персонажа (в початковій версії у рятівника людства було п’ять-десять хвилин екранного часу) і зажадав поставити свого героя в центр історії.

На все це наклалася витік в інтернет фінального твісту сценарію: Коннор гинув, і, щоб приховати його смерть, його особа пересаджували киборгу Маркусу. У спробі розрулити утворився бардак була виписана значна бригада сценарних докторів, в яку входили Пол Хаггіс і Джонатан Нолан. Але успіху вони не досягли, що, в общем-то, не дивно. Якщо творці загрузли в міжусобних розбірках, врятувати сценарій складніше, ніж Готем.

За іронією, спочатку Бейлу пропонували роль головного героя, Маркуса.Він наполіг на тому, щоб зіграти Коннора і збільшити його роль

Зйомки без сценарію

Заміна авторів, перезйомки, несдвігаемие дати релізів стали невід’ємною частиною голлівудської кухні. Рідкісний сучасний блокбастер може обійтися без них. Бувають ситуації і гірше – коли фільм знімають взагалі без завершеного сценарію.

Здавалося б, всі повинні розуміти, що сценарій – основа основ, без нього фільм сам собою не утворюється. Але на практиці часто трапляються ситуації, коли зйомки фільму вже почалися (або ось-ось почнуться), і тут в останній момент студія вирішує відмовитися від існуючого сценарію.

Класичний приклад – історія створення багатостраждального «Чужого 3». Над фільмом працювала величезна кількість сценаристів, продюсери самі толком не знали, що їм потрібно, і тому постійно міняли авторів. Витративши купу грошей на забраковані рукописи, в результаті вони зупинили вибір на ексцентричної версії Вінсента Уорда, де дія мала відбуватися на дерев’яному планетоїді з політв’язнями монахами-склодувами.

Незадовго до початку зйомок продюсери раптом злякалися власної сміливості, вирішили, що дерев’яна планета – це все ж перебір, і відмовилися від ідеї. Знімальна група потрапила в ситуацію, коли у них не було затвердженого сценарію, зате була купа непотрібних дорогих декорацій монастиря і невблаганно насувалася дата релізу, яку, ясна річ, ніхто не збирався змінювати. У підсумку кіно зліпили з того, що було.

Однак і така ситуація не завжди стає вироком фільму. Навіть в, здавалося б, безнадійному випадку можна знайти вихід. Все залежить від бажання і таланту працюють над фільмом людей. «Ми почали знімати, не маючи ні закінченого сценарію, ні акторів, ні акули», – так Річард Дрейфус описав свої враження від зйомок «Щелеп». На щастя, Стівен Спілберг скорегував сюжет так, щоб якомога рідше показувати убогу бутафорську акулу. Замість цього він нагнітав атмосферу, і це перетворилося з проблеми на перевагу.

Хтось може заперечити, що цей фільм знімався сорок років тому, коли Голлівуд був зовсім іншим. Тоді візьмемо більш сучасний приклад.

“У них не було сценарію. У них був аутлайн. Кожен день ми приходили для зйомок великих сцен і гадки не мали, що нам говорити. Ми йшли в трейлери, обговорювали сцени, зідзвонювалися з сценаристами і питали: «У вас є ідеї?» В цей час залишилися члени знімальної групи намотували кола, чекаючи, коли ми вийдемо …

Це лякало мене. Я дуже нервував. Я люблю бути підготовленим. Я люблю знати свої репліки, врешті-решт, мене так вчили. Все це мене дуже дратувало, і я придумав вихід. Такі ситуації адже часто бувають на зйомках. Тобі здається, що це неправильно, але справа йде саме так. Можна витрачати енергію на скарги і ниття, а можна подумати над тим, що тепер робити. Ви самі можете вибирати, як сприймати речі.

Так що я сказав собі: «Добре, значить, ми тут знімаємо 200-мільйонну студентський фільм та просто веселимося. Ми граємо”. Це зняло всю напругу. Чувак, просто забий і грай. І в підсумку все обернулося просто чудово.”

Це уривок інтерв’ю з Джеффом Бріджесом про зйомки «Залізної людини». Фільм спіткала вже знайома нам біда – дата релізу була призначена до того, як був написаний сценарій. Але завдяки зусиллям Джона Фавро, Роберта Дауні-молодшого і всієї знімальної групи замість катастрофи ми отримали відмінний фільм і наріжний камінь кіновсесвіту Marvel.

* * *

Тим, хто потрапив у важку ситуацію кінематографістам варто прислухатися до порад Чувака, адже вони чогось та коштують. Ну а якщо фільм все одно не вдасться … що ж, в Голлівуді завжди можна зробити ремейк.