Огляд гри Persona 5

За двадцять років Persona стала однією з найвідоміших японських рольових серій, причому як у себе на батьківщині, так і на Заході. Справжня слава до неї прийшла після виходу третьої частини, в якій Atlus додумалися з’єднати рольову гру з симулятором побачень, при цьому не втративши серйозного тону серії. В основі Persona 5 лежить все та ж система, але виглядає вона як ніколи раніше красиво і інтригуюче.

Старшокласник із зіпсованою репутацією переїжджає з рідної провінції в Токіо. Але погана слава випереджає його, і в новій школі він стає ізгоєм. Він зустрічає таких же не прийнятих суспільством хлопців до того ж відкриває в собі незвичайну здатність вторгатися у внутрішній світ злодіїв і красти погані риси їхнього характеру, тим самим змушуючи покаятися в своїх злочинах. Поставивши на місце знахабнілого вчителя фізкультури, герої вирішують вивести на чисту воду і інших мерзотників. Однак противники такого правосуддя жадають засадити новоявлених народних месників за грати.

Як справжній супергерой, протагоніст гри веде подвійне життя. Як фантомного злодія він проникає в вигадані світи, породжені свідомістю лиходіїв, де разом з соратниками набирається досвіду і перемагає монстрів. У цьому йому допомагають персони – втілення колективного несвідомого з різними здібностями, сильними і слабкими сторонами. Зрозуміло, герой може екіпірувати, змінювати і покращувати персон, а ще створювати нових. Також отримати персон можна, умовивши монстрів допомогти герою, зовсім як в перших двох частинах Persona або спорідненої серії Shin Megami Tensei. Звучить заплутано, але на ділі процес прокачування героїв і персон простий і захоплюючий. Недарма творіння Atlus жартома називають «покемонами» для дорослих.

Persona 5

Покрокові бої теж занудьгувати не дають: проходять вони швидко і видовищно. Звичайно, з босами доводиться повозитися. У них кілька форм з різними атаками і хитрими здібностями, та й б’ють вони особливо сильно. Але і рядові монстри можуть попсувати нерви, поки не обчислиш їх слабкість. Або якщо потрапиш в засідку. Пробіжки по уявних світів лиходіїв – справжні пригоди з пошуком скарбів, таємних шляхів, розгадуванням загадок і навіть елементами стелс. Це ще одне вдале нововведення в серії, де раніше рівні генерувалися випадковим чином. Втім, і такі в Persona 5 теж є – коли ми потрапляємо в колективне несвідоме, де герої наставляють на шлях істинний дрібних шкідників і набираються досвіду між сюжетними місіями.

Шкільні будні теж не дозволяють розслабитися, нехай і радують кумедними сценками. Тут доводиться розподіляти час героя, щоб він встигав удосконалювати свої мирські навички на зразок вченості або хоробрості, а головне – спілкуватися з людьми, адже без цих навичок навіть з похмурим продавцем зброї не заговориш. Ну а дружба з персонажами робить сильніше певні види персон. Плюс хороші відносини відкривають нові бойові здібності, дозволяють створювати особливі предмети і дають інші корисні плюшки. А ще тут є міні-ігри … Загалом, від різноманітності геймплея голова йде обертом, а насиченого життя японських школярів починаєш мимоволі заздрити.

Насиченого життя японських школярів починаєш мимоволі заздрити

Хороша гра і візуально. Завдяки розробці власного движка дизайнери Persona 5 змогли дати волю фантазії і створити не тільки цікаві та якісні моделі героїв, а й шикарні спецефекти і заставки. Стилізація під комікс ідеально підходить до теми і настрою гри. І якщо, наприклад, в меню і діалогах контрастні кольори, товсті рамки і чорно-білі силуети просто радують око, то під час бою вони ще й додають сюрреалістичність що відбувається. Музика від графіки не відстає: композиції авторства Сьодзо Мегура завжди в тему, будь то попсова мелодія для прогулянки по Токіо або містичні співи для дослідження потойбічного світу.

Persona 5

Сюжет, який спочатку здається трохи наївним, зачіпає досить важливі теми. Герої на особистому досвіді дізнаються, як громадська думка і вчинки безпринципних людей, наділених владою, можуть зіпсувати життя. Вони шукають справедливість, вчаться цінувати свободу, відстоювати свої інтереси і чути голос совісті. І те, що це їм вдається лише за допомогою паранормальних здібностей, наводить на неприємні роздуми. Але це тільки зав’язка: поступово додаються нові герої, історії та точки зору, а сюжет гри знаходить все більший масштаб. На жаль, сценаристи не мають стрибнули вище голови – п’ята Persona навряд чи обжене за випробуванням другу. Можливо, історію можна було б зробити глибше, дозволивши хоч комусь із головних героїв вирости зі шкільного віку і поглянути на те, що відбувається без юнацького максималізму. Але на це творцям гри сміливості не вистачило.

Підсумок : незважаючи на сміливу тему, гра не похитнула підвалини рольового жанру, але виправдала всі очікування шанувальників. Persona 5 відмінно виглядає і звучить, її різноманітний геймплей моментально затягує. А завдяки небанальному сюжету гра виглядає на тлі шаблонного фентезі як томик Конана Дойла на полиці  Донцової.

Be the first to comment

Leave a Reply