У той час, як марсоходи продовжують пошуки води і її слідів на поверхні Червоної Планети, в Сонячній системі є кілька крижаних планет-супутників, які тільки і очікують того, коли ж люди зберуться відвідати їх не дуже гостинну поверхню.
Звичайно, пілотовані місії на Титан і Європу поки ще знаходяться в гіпотетичній стадії, але фахівці НАСА вже почали працювати з технологіями, які в майбутньому дозволять автоматизованим пристроям пробитися крізь кілометри льоду, який покриває моря і океани на цих невеликих планетах.
Завдяки проведеним спостереженням, вчені з’ясували, що товщина льоду, що покриває поверхню океану Європейського Союзу на рівні від 10 до 20 кілометрів. Жодна з існуючих зараз технологій не дозволить пробитися крізь таку товщу, не кажучи про те, що це все буквально “купається” в радіації, випромінюваної Юпітером.
Технології, які в майбутньому дозволять пробитися крізь крижаний панцир, вивчаються, розробляються і випробовуються в рамках проекту під назвою Ocean Worlds Mobility and Sensing. “Автоматизованим системам доведеться діяти в умовах кріогенних температур, в умовах складної пересіченій місцевості” – розповідає Харрі Наяр (Hari Nayar), учасник програми з боку Лабораторії НАСА з вивчення реактивного руху, – “Крім цього, пристрої постійно або періодично будуть піддаватися впливу високого рівня радіації, що вимагатиме використання спеціальних захисних засобів “.
В даний час в рамках програми Ocean Worlds Mobility and Sensing виробляються випробування двох систем, однією, призначеної для досліджень на поверхні, і другий – для проведення глибокого буріння. Система для досліджень поверхні матиме “кігті” з гарячими кінцями, які можуть зануритися в лід і забезпечити достатню стійкість бурильної платформи. Ця невелика бурильна установка зможе проникнути в товщу льоду на невелику глибину, діставши звідти зразки, які будуть вивчені бортовий лабораторією спускається космічного апарату.
Так як спусковий модуль навряд чи вдасться посадити в безпосередній близькості від жерла водяного гейзера , дослідники розробляють роботизовану руку, на кінці якої буде закріплена мініатюрна бурова установка. Ця рука зможе взяти зразки на видаленні до десяти метрів від місця посадки модуля. А якщо і цього буде недостатньо, то в справу може піти розробляється зараз снаряд-зонд, яким можна “вистрілити” на набагато більшу відстань.
Для реалізації глибинного крижаного буріння зараз розглядається варіант свого роду ядерного теплового “ножа”. Цей ніж, який представляє собою джерело тепла на базі одного з ізотопів плутонію, плавитиме лід, а вийшла вода відкачуватиметься на поверхню за допомогою спеціального насоса. Крім ядерного джерела тепла фахівці НАСА розглядають варіанти використання для цього ж самого перегрітого водяної пари або світла потужних лазерів.
Все перераховане вище існує зараз у вигляді примітивних дослідних зразків, функціональність яких дуже і дуже далека від бажаної. І ці зразки можуть почати купувати певну форму після того, як нам стане більш-менш відомо, з чим же насправді доведеться зіткнутися на поверхні Європи. А часткову відповідь на це питання вчені планують отримати в ході реалізації майбутньої місії під назвою Europa Clipper.
Leave a Reply
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.