Рецензія на фільм: “Людина-павук: Повернення додому”

Коли Marvel запускали свій кіновсесвіт, права на багатьох супергероїв з їх коміксів вже були куплені іншими студіями – так, всі фільми про Людину-павука знімала Sony. У 2014 році Marvel вдалося домовитися з Sony, що студії будуть разом працювати над новими картинами про Павука, які стануть частиною кіновсесвіту.

Нову версію героя у виконанні Тома Холланда вперше показали глядачам у фільмі «Перший месник: Протистояння», де стало зрозуміло, що він дійсно відрізняється від попередніх кіновтілень цього персонажа. Перед нами постав зовсім ще підліток, для якого супергеройство  це весела гра.

Пройшов рік, і на екрани виходить фільм, присвячений вже безпосередньо Людині-павуку. Зазвичай перший фільм про персонажа, що поповнюють ряди супергероїв всесвіту Marvel, розповідає про його походження і відносно слабко пов’язаний з іншими частинами серіалу. Але творці «Людини-павука: Повернення додому» вирішили піти іншим шляхом. Події фільму розгортаються через кілька місяців після «Протистояння» і безпосередньо їх продовжують. А історія про те, як Пітера вкусив павук і передав йому павукові сили, зводиться буквально до пари фраз.

Втім, «Повернення додому» – це все-таки історія про становлення супергероя, тільки в іншому сенсі. На початку фільму Пітер постає як легковажний, самовпевнений, безладний хлопчисько, який мріє про подвиги, начисто позбавлений терпіння і часто не думає про наслідки своїх вчинків. Зрозуміло, вибухонебезпечне поєднання ентузіазму, необережності і відсутності досвіду змушують його наламати чимало дров. Пітер починає абияк ставитися до навчання і наживає собі проблеми в школі. Через необережність розкриває таємницю особистості вірному, але балакучого приятелеві. Не розібравшись у ситуації, накидається на чесну людину, прийнявши того за злочинця …

Все це провокує масу комічних ситуацій і надає «Поверненню додому» унікальний для супергеройських картин стиль. Фільм знятий в дуже легкій, жартівливій манері, сповнений самоіронії і забавних епізодів, багато з яких пов’язані зі шкільним життям Пітера. Якщо в попередніх фільмах про становлення героя завжди було місце особистої трагедії, то «Повернення додому» обходиться практично без неї – а заодно і без притаманного багатьом супергеройський фільмів пафосу. Це супергероїка, який ми ще не бачили в рамках кіновсесвіту Marvel, – підліткова, смішна і завзята.

Але при всій своїй кумедності «Повернення додому» примудряється не скочуватись в відверту пародію. Поступово справи набувають більш серйозний оборот. Завзятість і необачність Пітера призводять до того, що він ледь не гробить спершу себе, а потім інших невинних людей. Обидва рази на виручку герою приходить Залізна людина, який ще в «Протистояння» взяв його під свою опіку.

Однак повноцінним наставником юного колеги Тоні Старк так і не став. Він толком не передає Людині-павуку свій досвід і нічому його не вчить, зате вимоги до нього висуває суворі – і в підсумку виглядає як лицемір, куди більш безвідповідальний, ніж Пітер. Так що юний герой проходить шлях становлення швидше всупереч, ніж завдяки Залізній людині. Набивши чимало гуль, Людина-павук починає усвідомлювати не тільки силу, але і відповідальність.

Якщо яскравий образ головного героя і його розвиток стали справжніми козирями «Повернення додому», то лиходій Стерв`ятник залишає змішане враження. Це один з небагатьох ключових ворогів Людини-павука, раніше не з’являлися на великому екрані. Сценаристи цікаво переосмислили його образ і грамотно вписали в кіновсесвіт – причиною його появи стали події «Месників». Але по-справжньому яскравого антагоніста начебто Доктора Восьминога з фільмів Реймі з нього не вийшло.

У Стерв’ятника є одна приголомшлива сцена з Пітером, де грає лиходія Майкл Кітон в повній мірі проявляє свій акторський талант. В іншому ж його роль зводиться до того, щоб служити спаринг-партнером Людини-павука в декількох видовищних сутичках. Як це часто буває в фільмах Marvel, в «Поверненні додому» екшен знятий першокласно, а ось опрацювання лиходія залишає бажати кращого.