Огляд гри Burnout Paradise Remastered

Сьогодні з’ясуємо, чим же був Burnout Paradise 10 років тому: простенькою автоаркадою на 1 раз або повноцінним проектом, повернутися до якого без проблем можна через багато років.

Гра: Burnout Paradise Remastered
Платформа: Windows, PlayStation 4, Xbox One
Жанр: аркадні гонки
Дата релізу: 16 березня 2018
Розробник: Criterion Games
Видавець: Electronic Arts

Взагалі, я так зазвичай не роблю, але в цей раз я хочу заспойлерити вам кінцівку огляду: Burnout Paradise – це стовідсотковий хіт, перевірений часом, грати в який цікаво і весело хоч в 2008-му, хоч в 2018 році (і я впевнений, буде цікаво навіть в 2028-му). Якщо вам цього мало – можете прямо зараз роздобути гру і почати веселощі. Але якщо ж ви хочете дізнатися «А що ж, власне, робить Burnout Paradise хітом?», То продовжуйте читати – зараз ми з вами все розкладемо по поличках.

Для початку важливо зрозуміти, звідки ростуть ноги у оригінальної гри. Народилася серія ігор Burnout в 2001 році за часів PlayStation 2 і самого першого Xbox. З тих пір і до 2008-го (до якого ми ще повернемося) вона залишалася виключно консольною розвагою. Але важливо тут ось що: серія Burnout завжди була не зовсім про гонки: ухил в ній був зроблений на барвисті аварії за участю десятків машин, спалювання кілотонн нітро для прискорення, вибивання опонентів за межі траси і взагалі в цілому вкрай агресивний стиль водіння. Найближчим орієнтиром для PC-гравців до виходу Paradise були ігри серії FlatOut з тією лише різницею, що остання все ж була більше про кільцеві гонки по пересіченій місцевості, а розваги в дусі «запусти водія крізь лобове скло» були лише додатком до основної страви.

Серія Burnout з кожною наступною частиною додавала все більше автобезумства, вводила різноманітні ігрові режими і в цілому ставала «швидшою, вищою, сильнішою». У 2008 році Criterion Games зібрала всі кращі ідеї за останні роки, приправила це пачкою нововведень і випустила гравців у відкритий світ міста Paradise City. Говорити про гру в рамках часу зовсім не хочеться, тому далі я перестану вас мучити датами та історичними фактами і перейду до суті, адже все сказане нижче (за винятком пари моментів) справедливо як для ремастер-версії, так і для гри 10-річної давності.

Почати хотілося б нетрадиційно з музики. Адже саме шикарним саундтреком зустрічає нас гра. При запуску з колонок лунає прекрасна композиція Paradise City у виконанні Guns N ‘Roses, яка налаштовує на потрібний лад. Решта треків нічим не поступаються, і розкид рок-виконавців тут варіюється від канадської поп-панк-виконавиці Avril Lavigne до металкорщиків Killswitch Engage, з дрібкою Depeche Mode і навіть Junkie XL.

Але виключно роком автори вирішили не обмежуватися і додали, ви не повірите, класичну музику. Хто б міг подумати, але влаштовувати дестрой на дорогах під Вівальді, Моцарта, Бетховена і Чайковського не менше круто, ніж під яких-небудь Twisted Sister. Як на мене, так це просто геніальне рішення, адже в кінематографії подібна невідповідність візуального ряду і аудіо (коли крах навколо супроводжує спокійна класична музика) застосовується з завидною постійністю.

Проте в ігровій індустрії Criterion Games додумалися до цього одними з перших поряд з творцями Test Drive Unlimited. Але якщо раптом вам і класичної музики виявиться мало, в грі присутній ще і OST з попередніх ігор серії. Все це разом, за моїми особистими відчуттями, робить музичний супровід одним з кращих саундтреків в індустрії. Композиції вкрай органічно співвідносяться з тим, що відбувається на екрані. Щось на рівні незабутніх мелодій з NFS: Underground або навіть вище.

Раз вже заговорили про музику, то хотілося б тут же внести ясність стосовно всього аудіо в цілому. Звук мотора машин, природно, не дотягує до мастодонтів жанру на кшталт Gran Turismo, але тут цього й не потрібно. Машина кожного класу звучить по-своєму і при цьому дуже непогано. На трасі ви завжди будете розуміти, на чому їде ваш суперник: на маслкар, джипі, спорткарі або звичайному седані. Для автоаркади цього цілком достатньо. Ну і пару слів про переведення в цілому: тексту тут мало, а той, що є, переведений без особливих нарікань. Діджей місцевого радіо, який виступає під псевдонімом Atomica, просто прекрасний! Голос підібраний практично ідеально, а переклад виконаний на дуже гідному рівні. До слова, Atomica ніколи не тріпається по дрібницях – у всіх його репліках завжди присутня та чи інша підказка, що стосується світу гри або ігрового процесу.

Під стать музиці і графіка. Так, вона не хапає зірок з неба, але віртуальний місто виглядає відмінно. Всі будівлі, дороги і навіть проїжджаючі машини здорово деталізовані, а мчати по серпантину на заході – так і зовсім суцільне задоволення. Так, в грі присутній зміна часу доби і навіть зміна хмарності (що було, прошу зауважити, ще в оригінальній грі), але при цьому трішки засмучує відсутність будь-яких інших погодних умов. Але ж під дощем або при сильному вітрі Paradise City міг би виглядати ще краще! Але навіть в такому вигляді все дуже акуратно і охайно, без зайвих наворотів, зате з частотою 60 кадрів в секунду і з прекрасним згладжуванням, на відміну від гри 2008 року. У загальному і цілому картинка красива, не викликає негативних емоцій і виглядає цілком на сучасному рівні.

Але Burnout ніколи не була грою про графіку. Тут на перший план, як уже було сказано, виходять аварії, і з ними Criterion Games зробили щось неймовірне, що не зміг повторити ніхто ні до, ні після них (крім уже згаданої FlatOut). У момент зіткнення кузова автомобілів гнуться, мнуться, з-під них вилітають снопи іскор, відлітають колеса, метал стискується – і все це в шикарному Slow-mo. Кожна аварія тут не схожа на попередню, а система пошкоджень одна з кращих в ігровій індустрії донині. На жаль, це стосується лише ваших автомобілів і авто суперників. На моменти, коли ви вирішите створити на дорозі справжній автоколлапс (про який трохи нижче) в спеціальному режимі, це не поширюється – в цьому випадку на авто не відобразиться жодної подряпини. Так, на момент виходу оригіналу це обмеження було продиктовано недостатньою потужністю PlayStation 3 і Xbox 360, але в перевиданні подібне можна було б і виправити.

Що ж стосується ігрових режимів, то тут ми маємо: гонки з точки А в точку В, полювання, переслідування, трюки і особливі заїзди на час. Здавалося б, арсенал небагатий, але завдяки непередбачуваності суперників кожен заїзд не схожий на попередній, і грати в коженому з режимів не набридає дуже довго. Самий класичний – заїзд з однієї точки в іншу, в ході якого ви самі вільні вибирати свій маршрут. Він, мабуть, єдиний, що не потребує пояснень. Ось ви, ось траса, ось суперники. Газ в підлогу, нітро на повну, і їдемо до фінішу.

Полювання та переслідування вже набагато цікавіше. Під час полювання вам потрібно знищити будь-якими способами певну кількість суперників. Під час переслідування вже ви виступаєте в ролі жертви, і вам потрібно піти від недоброзичливців, які роз’їжджають на вкрай потужних авто. Їх завжди багато, і сховатися від них не так-то просто. Що стосується трюків, то для мене це самий неоднозначний режим. Вам за певний час потрібно «натрюкачити» на певну кількість очок. З одного боку, по місту розкидана маса місць, де це можна зробити – обриви, трампліни, суперприжки, місця, де можна зробити бочку, рекламні щити, шоткати, загородження, занедбані трамвайні колії і аеропорти і так далі.

Але заковика тут ось у чому: якщо ви знаєте, де розташовані ці місця, то набрати потрібну кількість очок для вас не проблема. Якщо ж ні, то ви можете безцільно їздити в надії «трюканути» хоч де-небудь. Тут все залежить від знання міста, а не від вашого досвіду, що, як мені здається, не дуже правильно з точки зору гейм-дизайну.

На цьому перелік ваших занять в Paradise City не закінчується. Тому як саме місто – дуже важливий елемент геймплею. Воно просто чудово спроектоване, і мало того, що його цікаво вивчати, так ще й в процесі вивчення можна знайти для себе купу активностей. Ті ж згадані рекламні щити часто розташовані так, що пошук способу підібратися до них є непоганим квестом. Крім того, будь-яка дорога в грі – це виклик як вашим водійським навичкам, так і навичкам руйнування.

У будь-який момент у відкритому світі ви можете затиснути всього 2 кнопки і влаштувати справжнісіньке свавілля. Машина злітає в повітря, трафік на дорозі збільшується раз в 20, і в центрі цього всього ви. Вам потрібно влаштувати якомога більше аварій, поки не закінчився запас палива. На мій погляд, це один з кращих режимів. Крім цього, можна ставити рекорди швидкості. А на вулиці раз у раз виїжджають нові машини, які потрібно наздогнати і знищити для того, щоб додати їх до своєї колекції.

Самі машини діляться на 3 типи відповідно до заїздом: гонщик, трюкач або агресор. Розрізняються вони не тільки поведінкою на дорозі (гонщик швидкий, трюкач – маневрений, агресор – міцний), а й способом набору нітро, а також методом його використання. Гонщики, як і належить, набирають прискорення за високу швидкість, трюкачі, що логічно, за трюки, а агресори – за знищення суперників.

При цьому гоночні авто можуть використовувати нітро тільки разом, але при цьому якщо продовжувати ризикувати на дорозі, то нітро можна з’єднувати в ланцюжки, досягаючи якихось абсолютно божевільних швидкостей. Трюкачі можуть прискорюватися навіть в польоті, впливаючи на маневреність і керованість, а агресори застосовують нітро, як і в будь-якій іншій гонці, за принципом натиснув-прискорився-відпустив-повторив. Однак найсмішніше в тому, що клас гонки не прив’язаний до класу авто, і ви запросто можете крутити лихі віражі на неповороткому джипі або сісти на агресора і, розштовхуючи ворогів, спрямуватися до фінішу в звичайній гонці. Чи треба говорити, що в мультиплеї градус веселості зростає в рази?

Будь-який геймплей рано чи пізно починає набридати. Тому саме час сказати про те, що до складу Remastered входять всі доповнення, що вийшли для оригіналу, найкрутіше з яких – Big Surf Island. Його створювали якісь зовсім вже божевільні люди. Це немаленький такий острів, з’єднаний з основним містом довгим мостом, і на цьому острові мало того, що можна творити все те ж, що і раніше, це ще й виходить на якийсь позамежний рівень: ви будете мало не літати через вулиці і ганяти по дахах будинків. Вкрай рекомендую відвідувати Big Surf Island лише через якийсь час після того, як освоєтесь в основній грі.

На жаль, гру не обійшли стороною баги, причому деякі з них перекочували безпосередньо з оригіналу, що просто неприйнятно. Гра пару раз вилітала і навіть намертво вішала мою консоль. Більш того, траплялося й таке, що все навколо ніби завмирало. Я вже думав, що гра зависла, але через 5 секунд все поверталося на круги своя. Для гри вже випустили чимало патчів, але ситуацію це практично не виправило. Особливо така ситуація напружує в мережевій грі. Подібне можна було б пробачити новому проекту, але ніяк не дослівному копіювання гри 10-річної давності. Вже за такий-то час хоча б можна було виловити старі баги.

https://youtu.be/Lai0jEaWjxE

Плюси

• Відмінний геймплей, перевірений часом.
• Шикарний саундтрек.
• Охайна і красива картинка.
• Різноманітні ігрові режими.
• Гідний переклад і озвучка.
• Модель пошкодження автомобілів найкраща на сьогоднішній день.

Мінуси

• Рано чи пізно ігровий процес починає набридати.
• Баги і глюки, багато з яких не полагодили навіть через 10 років.

Burnout Paradise – унікальна автоаркада, яких сьогодні дуже не вистачає. Геймплей простий і засмоктує вас намертво. При цьому особливих навичок від вас не потрібно. Їдь собі та круши все навколо. Але найвищу оцінку гра все ж не заслуговує. А все тому, що автори випустили сируватий продукт. Як уже згадувалося, пробачити таку велику кількість багів можна новій франшизі, але ніяк не копії гри з 2008-го. Моя оцінка грі 8,5 балів з 10. Не було б прикрих недоліків – оцінка могла б бути набагато вище. Але нажаль!