Міжзоряний об’єкт Оумуамуа може виявитися не кометою, але і не астероїдом

Вже рік минув відтоді, як астрономи помітили невелике тіло, що перетинає Сонячну систему по такій траєкторії і з такою швидкістю, що врешті-решт воно було визначено як міжзоряний об’єкт. Назву він отримав відповідне – 1I / Оумуамуа : 1 – перший, I – міжзоряний (Interstellar), Оумуамуа – «гість» або «посланник» в перекладі з гавайського (об’єкт вперше був помічений дослідниками, що працюють в обсерваторії на Гаваях). Чи дивно, що Оумуамуа привертає величезну увагу вчених, які, однак, до сих пір не можуть з’ясувати її природу.

Спочатку її визнали кометою, потім – астероїдом. А кілька місяців тому астрономи виявили, що Оумуамуа могла отримати додаткове прискорення за рахунок випаровування Сонцем легких речовин з її поверхні, і знову вирішили, що це комета. На такий же варіант вказує і вивчення спектру Оумуамуа: в її складі виявляється маса водного льоду, характерного для комет. Але в новій роботі кембриджського астрофізика Романа Рафикова (Roman Rafikov) ця версія знову ставиться під сумнів. Відповідна стаття представлена в онлайн-бібліотеці препринтів arXiv.org.

Справді, скільки б доводів на користь гіпотези про «кометну природу» Оумуамуа ні наводилося, одне абсолютно ясно: у неї не було хвоста, який повинні викидати комети, зближуючись з Сонцем. Зрозуміло, хвіст міг виявитися занадто розрідженим, а спостереження за стрімким об’єктом – занадто короткими, так що хвоста ми могли просто не помітити. Однак професор Рафіків вказує, що випаровування речовини з поверхні Оумуамуа, яке могло б створити хвіст і надати їй додаткове прискорення, в будь-якому випадку повинно було вплинути і на характер обертання об’єкта.

Більш того, за розрахунками вченого, якщо додаткове прискорення дійсно пов’язано з цим процесом, то він повинен був прискорити обертання до такої великої швидкості, що будь-яка комета розвалилася б на частини під дією відцентрових сил. «З’являються сильні аргументи на користь і тієї, і іншої версії, – додає Роман Рафіків. – Але якщо це астероїд, то з дуже незвичайним, екзотичним сценарієм утворення ».

Можливо, дивний міжзоряний гість вказує на істотний недолік існуючої класифікації малих небесних тіл. Ми звикли розділяти їх на кам’янистих жителів внутрішніх областей Сонячної системи, астероїди, які рухаються по порівняно круглим траєкторіях, і крижані комети, більш численні, що знаходяться в далеких зовнішніх областях і прилітають до Сонця по сильно витягнутих орбітах. Екзотичні особливості Оумуамуа можуть говорити про те, що такий бінарний поділ недостатньо точний і існують не тільки «суворі» астероїди і комети, а й проміжні варіанти.