Маса пульсара PSR J0740 + 6620 виявилася рекордною для відомих нейтронних зірок: 2,17 мас Сонця. Значення відповідає верхнім межам теоретичних оцінок і допоможе визначити поки що невідоме рівняння стану речовини при надядерної щільності в надрах нейтронних зірок.
Нейтронні зірки – це один з можливих кінцевих етапів еволюції звичайних світил. Вони володіють виключно високою щільністю, яка навіть перевищує ядерну. В атомних ядрах щільність може досягати 3 × 10 17 кілограмів на метр кубічний, а в центрі нейтронних зірок, за різними оцінками, може бути в кілька разів більше.
Основною проблемою на сучасному етапі досліджень цих екстремальних об’єктів є невідоме рівняння стану матерії в їх надрах, тобто залежність тиску від щільності. Існує велика різноманітність моделей, які передбачають різне внутрішню будову, розмір та інші властивості нейтронних зірок.
Протестувати різні моделі будови можна за допомогою вивчення мілісекунд пульсарів – швидкообертаючих нейтронних зірок, яскраве радіовипромінювання з полюсів яких при кожному оберті фіксується на Землі. Багато параметри таких об’єктів і явища в їх околицях можна визначити методом пульсарного таймінгу, тобто за допомогою тривалих спостережень сигналів.
У роботі під керівництвом Ханни Кромарті (Hanna Thankful Cromartie) з Віргінського університету описується визначення маси пульсара PSR J0740 + 6620 в подвійній системі з білим карликом. Оцінка стала можливою завдяки спостереженню ефекту Шапіро – уповільнення поширення світла при проходженні поблизу масивного тіла. Цей феномен є одним із стандартних проявів загальної теорії відносності Альберта Ейнштейна і виміряно у багатьох ситуаціях, в тому числі і для планет Сонячної системи.
В даному випадку відповідні умови виникають при русі пульсара позаду компаньйона при орбітальному з’єднанні, тобто попаданні обох тіл на промінь зору. Вимірювання затримки по часу приходу сигналів пульсара і знання параметрів звернення тіл в системі дозволяють з високою точністю обчислити масу пульсара, яка виявилася дорівнює 2,17 сонячних.
Об’єкт став наймасивнішою нейтронною зіркою з відомих на даний момент; зірок цього класу важче двох Сонць в принципі відомо досить мало. Відкриття дозволяє встановити нові обмеження на можливі рівняння стану речовини в надрах нейтронних зірок і вказує на справедливість більш жорстких рівнянь, в яких тиск в залежності від маси зростає швидше. Фізично це відповідає появі відштовхування між частинками при менших щільності.
Найточнішою теоретичної оцінкою верхньої межі вважається значення 2,16 мас Сонця, вона отримана з використанням інформації про випроменених гравітаційних хвилях в єдиному відомому на даний момент злиття нейтронних зірок. Проте, в межах помилок ці величини узгоджуються.
Нейтронні зірки мають безпосереднє відношення до хімічної еволюції Всесвіту, адже саме в їх злиття утворюються найважчі елементи. Тому вивчення цих об’єктів важливо не тільки в контексті релятивістської астрофізики та фізики високих енергій, а й для інших областей науки.
Резонанс - це фізичне явище, яке виникає тоді, коли частота зовнішнього періодичного впливу збігається або…
Резервне копіювання у WhatsApp є однією з найважливіших функцій, яка допомагає зберегти особисті повідомлення, файли,…
Резервне копіювання у Viber дозволяє зберегти всі ваші чати, фото, відео та файли, щоб у…
Акумулятори стали невід’ємною частиною сучасного життя. Вони живлять смартфони, автомобілі, бездротові інструменти, системи зберігання енергії…
Дослід Штерна (часто його згадують як «дослід Штерна–Герлаха») – один із тих експериментів, які буквально…
Фраза «У мене алергія на тебе» зазвичай звучить як жарт або слоган для футболки, проте…