Візуальні новели або романи (visual novel, скорочено – VN) користуються величезною популярністю в Японії і давно стали там одним з провідних жанрів. Як це часто буває, на Заході про настільки велику галузь ігрової індустрії багато хто навіть і не здогадуються. А ті, хто все-таки хоче вникнути в її суть, стикаються з великими потоками інформації і контенту. Наш гайд допоможе розібратися, в чому ж суть цих візуальних новел, і підібрати собі твір за смаком.
Для початку варто розібратися, що ж таке візуальні новели. Ігри, книги, якийсь інший сорт інтерактивних розваг? Істина знаходиться десь посередині, проте одне можна сказати з упевненістю – основу VN-геймплею становить читання.
Найчастіше гравець просто поглинає кілотонни тексту, супроводжуваного всілякими спрайтами персонажів, декоративних тканин, спеціальними зображеннями і відео. Часом зустрічаються сюжетні розвилки. Залежно від вибору сюжет йде в своє русло, тому за одне проходження (або прочитання, як хочете) весь контент не помітити. Справжня кінцівка в більшості випадків відкривається лише після того, як ви познайомитеся з усіма сюжетними лініями, які називають рутамі.
Однак ніхто не змушує розробників дотримуватися єдиної формули. Деякі вважають за краще зовсім позбавляти гравця можливості вибору, і тоді сюжет слідує суворій структурі, вплинути на нього ніяк не можна. Такі новели називають кінетичними, відсутність розвилок вони компенсують загальним опрацюванням всього, навіть другорядних дрібниць.
Можна піти від зворотного, і тоді візуальні новели обростають елементами RPG, тактичних стратегій, квестів і багато чого іншого, тут все залежить від фантазії авторів. Навіть популярні японські ігри на зразок серії Persona або недавньої Fire Emblem Three Houses перейняли деякі механіки якраз у візуальних новел. Втім, не чекайте занадто багато чого, адже читання в VN – це головне.
У деяких закріпилася думка, що візуальні новели обов’язково пов’язані з симуляторами побачень і хентай. Це не зовсім правда, нехай еротичний піджанр (ероге) переважає на ринку досить сильно, а сцени сексу часом з’являються навіть в самодостатніх творах. Але вистачає і візуальних новел цілком цнотливих, які без зайвої оголеності для заманювання гравців. Та й у нинішній ігровій індустрії моменти сексуального характеру активно цензуруються і вирізаються, особливо якщо мова йде про консольні релізи.
Існує поділ новел на ADV (Adventure) і NVL (Novel). У першому випадку більшу частину ігрового простору займають спрайт персонажів і фони локацій, а текст виводиться в невеликому віконці знизу. У таких новелах більш лаконічні і короткі речення, зате візуальній частині приділяється величезна увага.
А ось в стилі NVL текст займає весь екран, а спрайт і фони відображаються позаду нього. Завдяки цьому автори можуть використовувати більш високий і розлогий склад, заглиблюючись в деталі і впритул наближаючись до літератури.
Ділять новели і за типами сюжетів. При такій класифікації їх можна розділити на чотири категорії – моеге, уцуге, накіге і нукіге.
У моеге все квітчасто і життєрадісно, герої ніколи не сумують і завжди йдуть тільки вперед. Навіть якщо в таких новелах і зустрічаються якісь перешкоди або драматичні моменти, то головні герої обов’язково їх подолають.
Уцуге – повна протилежність моеге. У таких новелах все дуже сумно, всіх дуже шкода, а фінал напевно буде максимально депресивним.
Накіге-новели в чомусь схожі з уцуге за загальними настроями, тільки в них далеко не факт, що все завершиться погано. Це часто всілякі трагікомедії і драми, в яких герої долають всі негаразди, втрачають щось важливе, але все одно продовжують жити.
А нукіге – це новели, в яких акцент робиться в першу чергу саме на постільних сценах. Секс в них – центральний елемент, все інше існує лише для створення контексту.
Є й інші підходи до класифікацій і унікальні підкатегорії. Наприклад, Отоме-новели орієнтовані на жіночу аудиторію, а чараге – це новели, в яких відносини між персонажами важливіше загального сюжету.
Через відносну легкость в розробці візуальних новел в мережі можна знайти величезну кількість представників цього жанру різного ступеня якості. Будь-який бажаючий може скачати який-небудь спеціалізований двигун начебто Ren’Py (за допомогою нього, до речі, була створена Doki Doki Literature Club) і почати творити. Правда, бажано, щоб у вас в команді були професійні художники, сценаристи, музиканти, актори озвучки (багато новел отримують голосові доріжки) та інші майстри своєї справи.
В Японії ця індустрій вкрай розвинена, деякі компанії заробляють виключно шляхом створення візуальних новел. Само собою, вони виділяються неймовірною якістю, яка багатьом фанатським роботам і не снилося. На жаль, особливості ринку диктують свої умови, тому багато сучасних новели повняться шаблонними типами подружок головного героя, що приїлися аніме-штампами на кшталт обов’язкової поїздки на пляж і іншими дурницями. Знайти щось хороше сьогодні не так просто.
Саме тому ми відібрали для вас десятку візуальних новел, які ідеально підійдуть новачкові. Всі вони самодостатні і виділяються на тлі інших, так що вибирайте ту, що вам більше до душі.
Everlasting Summer («Нескінченне літо»), 2014
Soviet Games вдалося практично неможливе – ідеально схопити дух споконвічно японського жанру і перекласти його на російські методи мислення. Ще цікавіше, що «Нескінченне літо» зародилося на анонімній іміджбордах «Ичан», робили його на чистому ентузіазмі.
У підсумку гра потрапила в Steam, а автори (адже історія розробки не менш драматична, ніж сама гра) зараз зайняті наступною новелою – «Любов, Гроші, Рок-н-Ролл», в якій обіцяють сценарій на триста тисяч слів.
Сюжет розповідає про простого хлопця Семена. Йому 25 років, але своє місце в житті він так і не знайшов. Одного разу зимовим днем він сідає в автобус № 410, а прокидається молодшим в річному радянському таборі «Совеня». Його бачать Семена піонером, вірять в ідеали СРСР і в цілому безтурботно проводять час. Але чим довше головний герой зближується з людьми і досліджує табір, тим більше виявляється дивацтв і таємниць. У підсумку хлопцю необхідно вирішити, чи повинен він шукати шлях додому або залишитися в новому світі назавжди.
Попереджаю одразу – якщо ви не знайомі з культурою іміджборд на кшталт «Двач» (причому зразка нульових), то величезна частка задоволення від новели пройде повз вас. Тут кожен персонаж і майже кожна сцена втілюють який-небудь Бордовський мем. Одну з нових подруг головного героя звуть Аліса Двачевская, в центрі табору стоїть статуя Гендо Ікарі з «Евангеліона», а відсилання до аніме зустрічаються регулярно. Тут навіть Шурик і Електронік є! Так що у «нескінченного літа» є свій, досить високий поріг входження.
Але ось чим зможуть насолодитися всі, так це ностальгією за СРСР. Не того з підручників історії або документальних хронік, а світлого і ідеалізованого, в якому всім і завжди було добре. Завдяки «Совенку» Семен виявляється в фактично неіснуючій країні і поступово усвідомлює, наскільки порожня і безглузде його справжнє життя. Тема світлого завтра, загубленого назавжди, пронизує новелу від початку і до кінця, так що особливо вразливі своє перше проходження «нескінченного літа» не забудуть ніколи.
Особливо враховуючи, наскільки унікальні в грі рути. Вони не просто вибір між дівчатами, а фактично окремі жанри, що різняться від комедії до сюрреалістичного хоррора. Це безсумнівний плюс гри, так як кожна сюжетна лінія кардинально відрізняється від інших. Правда, через жанрові стрибки текст часом віддає графоманією. Тільки будьте готові – не вибивати відразу погану кінцівку Олени, а то пошкодуєте ще, що взагалі гру скачали!
Сам факт існування «нескінченного літа» доводить, що навіть сторонні люди, об’єднані спільною ідеєю, здатні створити щось велике. А так як гру робили росіяни, то філософія, що лежить всередині новели, буде зрозуміла кожному з нас. Після неї так і хочеться взяти квиток на поїзд в найближче селище, а потім просто йти серед полів, ліній електропередач та великого спокою. Далеко не кожна «велика» гра здатна надихнути так сильно.
А ще в грі красивий саундтрек від Сергія Ейбога і групи Between August And December. Дуже, знаєте … душевний.
Katawa Shoujo ( «Дівчата з обмеженими можливостями»), 2012
Ще одна гра, створена ентузіастами, причому знову з іміджбордів, тільки на цей раз – американських. Одного разу на 4chan потрапили ескізи японського додзинси-художника Raita, які стали гучним одкровенням всередині спільноти. На їх основі новостворена команда Four Leaf Studios вирішила створити повноцінну гру. Тематику вибрали незвичайну і досить похмуру – новела розповідає про людей з різними видами інвалідності.
Головний герой – учень середньої школи Хісао Накао. У його, здавалося б, найщасливіший день у житті, коли подруга хлопця зізналася йому в любові, дає про себе знати вроджена аритмія і порок серця. В результаті Хісао виявляється в лікарні, а всі друзі від нього відвертаються. Після виписки він переводиться в спеціалізовану старшу школу Ямак, в якій навчаються підлітки-інваліди.
З огляду на основну тему новели, не дивуйтеся, що вона місцями досить депресивна. Кожен персонаж в ній по-своєму намагається подолати свої недоліки або хоча б не звертати на них уваги. Але все-таки сліпота або відсутність рук або ніг постійно дають про себе знати. На цьому тлі Хісао виглядає майже здоровим. Зближуючись з іншими учнями, він намагається зрозуміти, як тепер жити, якщо від колишньої життя не залишилося і сліду.
Робиться це в основному через романтичні стосунки з дівчатами, на яких тут зроблений акцент. Втім, новелу не можна назвати повноцінним симулятором побачень. Романтичні лінії тільки підкріплюють головну думку гри, що жити треба за будь-яких обставин. Та й взаємини між персонажами прописані досить реалістично і природно. У цьому «катавей» навіть перевершує багатьох японських побратимів по жанру.
Еротичні моменти описані ненав’язливо і правдиво. Тобто саме щось подібне було б у справжніх школярів, повних сумнівів і невпевненості в собі. Сцени сексу акуратно вплітаються в основний сюжет, але якщо ви прийшли сюди в першу чергу за драмою, то можете спокійно їх відключити. І тоді розповідь ні краплі не постраждає, адже Katawa Shoujo все-таки трохи про інше.
Незважаючи на переважання яскравих тонів, це дуже депресивний твір, особливо якщо ви з першого разу не зможете вийти ні на одну хорошу кінцівку. У головного героя є шанс померти, так і не усвідомивши, що жити можна і з серйозними вадами. Втім, при кращих результатах ви напевно повірите в можливість кращого майбутнього для всіх і кожного.
Знову ж таки, з огляду на те, що гру створили не професіонали, а зацікавлені люди, залишається тільки захоплюватися. У Katawa Shoujo десятки годин контенту, а рути розгалужуються і переплітаються серйозніше, ніж в цих ваших інтерактивних фільмах. І нехай написана вона трохи простою мовою, але задоволення все одно приносить невимовне.
Doki Doki Literature Club 2017
Про Doki Doki Literature Club сьогодні не чула, здається, тільки людина, нескінченно далека від інтернету. Завдяки стримерам і ютуберам новела стала таким же одкровенням, як Undertale або Five Nights at Freddy’s. А ще гра безкоштовно доступна в Steam, проходиться за кілька годин і здатна шокувати непідготовлені уми.
Говорити про новелу можна дуже довго, але тільки з тими, хто її вже пройшов. Адже будь-яке зайве слово здатне сильно зіпсувати враження. Навіть короткий опис гри в Steam трохи спойлерить всю суть попередженням, що вона не підійде дітям і вразливим людям. Так що не буду зайвий раз нагнітати і приведу свій уривок з статті про кращі безкоштовні ігри в Steam.
Що таке Doki Doki Literature Club? Говорячи грубо, це невелика візуальна новела, в якій безіменний головний герой на прохання подруги Саёрі вступає в шкільний клуб літератури. Там він знайомиться ще з трьома дівчатами (Юрі, Нацукі і Монікою), пише вірші, що виконано у формі простенької міні-ігри, і поступово зближується з новими друзями. Говорили б все про цю гру, обмежся вона настільки простим змістом? Звичайно ні, адже все набагато складніше.
Якщо ви з якихось причин ще не встигли пограти в Doki Doki Literature Club! Але плануєте це зробити, тоді краще вам не знати нічого про гру. Скажемо лише одне – літературний клуб не те, чим здається. Кажуть, вся гра – лише пролог до чогось більшого, а фанати свого часу ґрунтовно вивчили кожен файл, в надії знайти хоч якісь натяки. І отримали навіть більше, ніж планували.
Але вистачить зайвих слів, адже життєрадісний клуб літератури, повний веселощів, чекає вас! Якщо ви зважитеся, само собою.
Kara no Shoujo ( «Дівчина в шкаралупі»), 2008
Але покінчимо з західними іграми і перейдемо до японських робіт, щоб сповна відчути всю різницю в підході до жанру. Почнемо з візуальної новели, в якій є потужна детективна складова, ніби натхненна роботами Девіда Фінчера або «Справжнім детективом», і незвичайний сеттинг післявоєнної Японії. А ще в ній дуже багато насильства, так що будьте готові.
Сюжет розгортається в 1956 році. Головний герой – приватний детектив Рейдзі Токісака, що розслідує серію загадкових і жорстоких вбивств в Токіо. Почерк вбивці змушує чоловіка згадати події шестирічної давності, коли через схожі події було вбито його наречену. Так що у Токісакі є ще й особистий інтерес до справи. Паралельно він знайомиться зі школяркою Токо Кутики, яка просить його «знайти справжню її». Згодом Рейдзі усвідомлює, що похмуре минуле дівчини може привести його до вбивці.
Головна особливість «Дівчни в шкаралупі» – розслідування вбивств. Тут вам потрібно не просто вибирати варіанти на сюжетних розвилках, а розглядати кожен клаптик місця події, сподіваючись знайти докази. Вся важлива інформація заноситься в блокнот, за допомогою якого ви можете зіставляти факти і шукати неточності в показаннях. Прямо як справжня робота детектива.
А найголовніше – ніхто не буде вас поправляти, якщо ви допустили помилку. Якщо ви упустите важливу деталь, то в майбутньому це може повести вас по помилковому сліду і призведе до передчасного закінчення гри. Так що це рідкісна візуальна новела, де потрібно включати аналітичне мислення і обмірковувати всю отриману інформацію.
Але одними розслідуваннями справа не обмежується. Вистачає в житті детектива і абсолютно побутових моментів, і спілкування зі школярками. Він навіть влаштовується в школу, прикидаючись викладачем. Не важко здогадатися, що так розробники з Innocent Grey реалізували «вайфая-потенціал», щоб у головного героя був цілий ряд можливих дівчат. Вони всі різноманітні і живі (такими і залишаться, якщо ви проявите себе хорошим детективом), але романтичні лінії підводять до головного недоліку гри.
Серйозний і похмурий тон «Дівчини в шкаралупі» часто псують непотрібні і ніби взяті з іншої гри еротичні сцени. Вони починаються абсолютно не до місця, збивають з пантелику і вибивають із загальної колії. Часом доходить до абсурду. В одному моменті детально зображається сон, в якому головний герой переспав зі своєю молодшою сестрою. Такі прийоми дуже дешеві навіть за мірками візуальних новел.
Якщо ви зможете не звертати на них увагу, то сповна насолодитеся одним з кращих сучасних детективів, який дає фору іншим серіалам і книгам. Також в новелі сильна психологічна складова про пошук і втечу від себе. А вже в плані процесу розслідувань, здається, взагалі не існує більш наближених до реальності ігор.
Saya no Uta ( «Пісня Сайі»), 2003
Своєрідна «шокова терапія» для всіх, хто хоче влитися в світ візуальних новел. У ній всього три кінцівки, а основний рут можна пройти за один довгий вечір. За створення новели відповідала студія Nitroplus, одна з найвідоміших в індустрії, так що за якість не переживайте. Те, що ви побачите під час проходження, точно запам’ятається вам назавжди.
Головний герой новели – студент-медик Фумінорі Сакісака. Його життя змінилося після жахливої аварії, в якій загинули його батьки, а їхні тіла були понівечені до невпізнання. Хлопець вижив і фізично прийшов в норму, але його психіці було завдано величезна шкода. Тепер він бачить світ у вкрай огидній формі – кругом бруд, гниюча плоть, розкладання та інші неприємні речі. А люди на його думку, є жахливими безформними монстрами. Але одного разу в палаті він стикається з дівчиною, яка для нього виглядає нормально. Її звуть Сайя, Фумінорі чіпляється за неї як за свій єдиний порятунок. Навіть не підозрюючи, до яких жахливих наслідків це призведе.
Автор ідеї та сценарист новели – Ген Уробуті, який подарував нам Psycho-Pass, Fate / Zero і Mahou Shoujo Madoka Magica, так що в його таланті сумніватися не варто. Написана ним новела вийшла вкрай оригінальною, при цьому всі концепції і фантастичні елементи знаходять в ній чітке пояснення. Герої спілкуються і мислять саме так, як від них і чекаєш в сформованій екстремальній ситуації.
А ще новела може налякати, адже події, що розгортаються в ній, знаходяться за межею людської моралі. Розчленування людей, канібалізм, численні акти насильства, знищення розуму для створення секс-іграшки – подібного всього за кілька годин гри предостатньо. Однак похмурі моменти тут не створені виключно для провокації – кожен грає свою роль в історії і завжди виглядає доречно.
Історія Saya no Uta дуже давить і важка. При такій зав’язці практично не може бути щасливого фіналу. Головний герой з часом все далі відходить від людяності і минулого себе, але іронія в тому, що в його очах він як раз повертається до нормального життя. Контраст між його баченням світу і об’єктивною реальністю змушує жадібно поглинати кожен рядок новели в прагненні дізнатися, чим же все скінчиться.
Звичайно, «Пісня Сайі» – новела не для всіх через велику кількість огидних сцен. Зате любителям хоррорів і просто незвичайних історій вона явно припаде до душі.
Трилогія Danganronpa, 2010-2017
В Японії дуже люблять «королівські битви» і перетворюють їх фабулу в найрізноманітніші твори. По суті навіть назва піджанру народилося через японський фільм Косюна Такамі «Королівська битва» 2000 року. Ось і в серії Danganronpa від Spike Chunsoft школярі змагаються у витонченості вбивств. Правда, важлива особливість – після кожної смерті стартує цілком цивілізований суд.
Перша частина, Danganronpa: Trigger Happy Havoc, розповідає про престижну академії «Пік надії». Туди надходять тільки кращі з кращих у своїй справі, однак звичайному хлопцеві Макото Наегі пощастило потрапити туди завдяки лотерейному квитку. Так він отримав звання «абсолютного щасливчика». Правда, на цьому його везіння закінчується, адже відразу після приїзду в академію він непритомніє.
Приходить в себе він уже всередині навчального закладу разом з 14 іншими учнями. Зі школи ніяк не вийти, всі виходи перекриті, але тут з’являється дивний плюшевий ведмідь Монокума. Він проголошує себе директором академії і заявляє, що покинути її зможе лише той, хто організує «ідеальне вбивство», а його особистість не розкриють.
Так починаються пригоди школярів всередині академії, в стінах якої достатньо страшних таємниць. Персонажі в грі чудові і екстравагантні навіть за японськими мірками. Кожен втілює в собі якусь «абсолютну» професію (наприклад, абсолютний бейсболіст або абсолютний програміст), свої вміння вони будуть активно використовувати для розслідувань або організації вбивств. Та й в принципі герої дуже яскраві і привабливі, своїх улюбленців ви знайдете швидко.
Більшу частину геймплея становить читання, однак коли відбувається вбивство, включається своєрідний «режим розслідування»: ви шукайте докази і зачіпки, які допоможуть визначити вбивцю. Упустити щось не можна, так що розслабтеся. Потім приходить час суду, в якому учні спільно шукають вбивцю. Звичайно ж, винний намагається заплутати справу, а гравцеві важливо шукати неточності в показаннях. Здійснюється це за допомогою «пострілу» доказом по сумнівній репліці, звідси і назва гри, яке поєднує слова «куля» і «спростування».
Паралельно доводиться грати в огидні і дурні міні-ігри, але основний геймплей вони псують не так вже сильно. Адже кожне засідання суду – це максимальний загострення пристрастей і логічне осмислення на перший погляд абсолютно неможливих ситуацій. Коли план вбивць стає остаточно ясним, мимоволі дивуєшся, як їм це взагалі вийшло провернути, а іншим – розгадати. При цьому дірок в логіці майже немає, все максимально чесно.
Однак вбивства і розслідування – лише частина загального сюжету серії. За ними ховаються страшні і масштабні події, в порівнянні з якими вбивча гра школярів здається звичайною забавою. Таємниці і змови, що переслідують головного героя, сильно інтригують, тому іноді зовсім забуваєш про інтерес до чергової справи в бажанні дізнатися, що ж приховують стіни академії «Пік надії».
Поступово все переростає в майже біблійне протистояння надії і відчаю. Поняття прості, однак новела звертається з ними цілком вміло. Особливо в другій частині ( Danganronpa 2: Goodbye Despair ), в якій надія і відчай змішуються в химерних комбінаціях, народжуючи абсолютно дивовижні ситуації.
Друга частина багатьма вважається кращою. Перша все-таки занадто наповнена філлерамі і зводиться до одного пліт-твісту. Сиквел позбавлений недоліків оригіналу, кожна справа в ньому одночасно просуває ще й основний сюжет, а персонажі, мабуть, кращі в серії. Відносно Danganronpa V3: Killing Harmony, яка, скажімо так, не зовсім третя частина … Краще нічого не говорити. Хіба що постмодернізму в ній більше, ніж у всіх іграх Кодзіма разом узятих.
Steins; Gate (Брама; Штейна), 2009
У наш час існує величезна маса історій про подорожі в часі. Їх настільки багато, що здається, ніби фанатів тематики вже неможливо здивувати. Однак новела Steins; Gate все одно примудрилася свого часу внести в піджанр свіжі думки. А заодно стала культурними гідом по Акіхабара.
Історія розгортається навколо ексцентричного хлопця Ринтаро Окабе. Він проголосив себе божевільним ученим, взяв псевдонім Кема Хооін і організував «Лабораторію гаджетів майбутнього», в яку входять всього три людини. Одного разу на конференції, присвяченій питанням подорожей у часі, він знаходить в калюжі крові тіло однієї з учасниць – Курісу Макісе. Шокований подією, Ринтаро відправляє повідомлення про нього другу, проте через декілька годин стикається з живою і неушкодженою дівчиною, яка ще недавно явно була мертвою. Згодом з’ясується, що сам електронний лист хлопця зумів змінити минуле.
З цього починається сюжет про змови, тимчасових лініях і дуже вільному трактуванні теорії відносності Ейнштейна, завдяки якому новела і отримала свою назву. Однак варто визнати – наукова складова гри досить сильна. Не виключено, що ви відкриєте для себе щось нове про чорні діри і диференціальні рівняння.
І тим цікавіша, що в візуальної новелі предостатньо ще і відсилань до аніме і культурі отаку. Все-таки Акіхабара – це справжня Мекка для всіх фанатів японської анімації. Цей район Токіо повниться незліченними тематичними магазинами, кафе та іншими розважальними закладами. Так що якщо ви з легкістю відрізняєте ранобе від простого роману, а всілякі CD-драми по популярним франшизам для вас не пустий звук, то новела безумовно доведеться вам до душі.
Втім, якщо ви не зрозуміли значення якогось терміна, то вони збираються в окремий глосарій з поясненнями. Steins; Gate намагається бути максимально доступною всім гравцям, нехай її сюжет з численними тимчасовими лініями і переплетеннями доль персонажів досить комплексний і об’ємний. Але гра ніколи не втрачає фокус на людях, які на своєму шляху готові зламати навіть закони фізики.
Steins; Gate – прекрасна новела для всіх і кожного, а її продовження (і одночасно спін-офф) Steins; Gate 0 досягло унікального. З фабули, яка нібито спрямована лише на викачування грошей з фанатів, студії 5pb. і Nitroplus створили захоплюючу пригоду, багато в чому навіть перевершує першоджерело.
Новела рекомендується до прочитання навіть в тому випадку, якщо ви вже подивилися обидва сезони аніме. Все-таки при читанні розкривається безліч цікавих подробиць, та й сюжетом ти керуєш сам. В Steam є обидві частини, причому перша навіть доступна у версії Elite. У ній всі моменти стали анімованими. Однак мені більше до душі трохи сюрреалістичний стиль малюнка оригіналу, так що тут вибирайте на свій розсуд.
Narcissu, 2005
Narcissu – це ще одна візуальна новела про людей з серйозними захворюваннями. Тільки якщо Katawa Shoujo, незважаючи на депресивні моменти, в кінцевому рахунку вселяла оптимізм, то від роботи stage-nana постійно віє тугою і меланхолією. Адже її головним героям в майбутньому вже нічого не світить.
Новела розповість про останню путь двох пацієнтів, що живуть на 7 поверсі лікарні. 7 поверх – це місце, звідки не повертаються, адже туди поміщають лише невиліковно хворих людей.
У головного героя (його ім’я не називається) діагностували рак легенів, тому його перевели в цей своєрідний хоспіс. Там він знайомиться з дівчиною Сакурою Сецумі, яка зовні нагадує дитину. Вона розкриває головному герою, що не хоче померти в лікарні, але і вдома зустріти останні моменти не бажає. Так пара вирішує втекти заради своєї останньої подорожі.
Перше, що кидається в очі, – незвичайне мінімалістичне оформлення новели. Всі зображення виводяться в тонкій смужці трохи вище екрана, інша частина повністю залита чорним. Асоціація не зовсім очевидна, але відповідає духу новели. Так розробники відобразили змикаються повіки людини перед смертю. Втім, ще смуги на екрані можна сприймати як наслідування кінематографу. І не спроста – в новелі помітно сильний вплив західних роуд-муві.
Якщо навіть в дизайні використовували настільки сумний мотив, то можете самі здогадатися, що вас чекає в змісті. Narcissu – новела сумна у всьому, від кожного слова віє духом невблаганно наближається кінця. Коли смерть уже стоїть на порозі, весь світ бачиться інакше. Він ніби сповільнюється, втрачає кольору, зате кожен звук відчувається посилено. Гра передає все це з максимальною енергією, яку собі тільки може дозволити бюджетна коротка новела.
Але після закінчення паломництва героїв вас чекає пріквел, а потім все елегантно переплітається в епілозі. Narcissu – непроста, але в чомусь безмежно красива казка про прийняття смерті. Вона відмінно виглядала б і в якості друкованого видання, але VN-формат дозволив історії ще сильніше вразити гравців.
Ever17: Out of Infinity ( «Ever 17: Втеча з нескінченності»), 2002
Цією новелою досить важко зацікавити при побіжному описі, але якщо ви дасте їй шанс, то анітрохи не пошкодуєте. У цій статті вона виявилася якраз тому. Ever 17: The Out of Infinity доводить, що навіть зі звичайної зав’язки візуальні новели здатні зробити пригоди, багато в чому перевершують навіть найбільш продумані друковані романи і дорогі фільми.
У підводному парку розваг LeMU відбувається катастрофа, через що велика його частина виявляється затоплена. Майже всі люди були евакуйовані, але деякі залишилися в пастці. Серед них – хлопець Такесі Куранарі, який прийшов в парк з друзями, але розминувся з ними, і юний хлопчик, який не пам’ятає ні минулого, ні свого імені, тому всі звуть його просто Хлопчиком (Kid). Разом з іншими персонажами (як не дивно, дівчатами) їм належить знайти вихід, адже через 119 годин LeMU повністю затопить.
Одна з відмінних особливостей гри – відразу два героя. Вибір між ними відбувається в пролозі. Він кілька неочевидний, так що будьте готові. Зате подібний прийом дозволив розробникам з KID і конкретно сценаристу і автору ідеї Котаро Утікосі повніше розкрити всі події в затопленому LeMU. А вже парк розваг приховує в собі (і під собою) набагато більше, ніж може здатися.
Мотив прихованих таємниць і змов, зв’язку минулого, сьогодення і майбутнього уловлюються навіть в персонажах. Всі вони здаються цілком звичайними – ось вам гід, волонтер або випадкова відвідувачка. Але в міру зближення з ким-небудь з дівчат з’ясовується, що у кожної героїні є свої темні секрети, які набагато більше, ніж затоплені зали LeMU.
Новела активно вдається до реально існуючих науковим концепціям і технічним прототипам. Тільки якщо «Врата; Штейна »використовують подібний прийом більш легковажно, то автор Ever17 навіть досліджував експериментальні патенти і наукові публікації, щоб його новела вийшла достовірною. Як виявилося, навіть в реальності вистачає тез і доповідей, які теоретично здатні перетворити реальний світ в саму прогресивну наукову фантастику.
Коли ти дочитуєш фінальний рут, то стає навіть трохи дивно, що настільки всеохоплююча історія почалася з простої групи людей, що опинилися в пастці. Знову ж, не буду спойлер, так що просто повірте на слово і зіграйте в Ever 17. Є ймовірність, що ваші уявлення про класичні візуальних новелах зміняться назавжди.
А якщо сподобається і захочеться ще, то знайте – новела належить до всесвіту Infinity / Integral. У неї входять Never 7: The End Of Infinity, Remember 11: The Age Of Infinity, 12 Riven: Psi-Climinal Of Integral та Code 18, нехай між собою гри ніяк не пов’язані. Але загальний лейтмотив і копіткий підхід до оповідання не дадуть вам занудьгувати ні в одній з перерахованих новел.
Higurashi no Naku Koro ni ( «Коли плачуть цикади»), 2007
Сюжет новели розгортається у вигаданій селі Хінамідзаву. У неї з міста переїжджає з сім’єю школяр Кейіті Маебара. У місцевій невеликій школі він вступає в ігровий клуб, в якому, хто б міг подумати, складаються одні дівчата. Їх безтурботне проведення часу затьмарює легенда про «прокляття Оясіро-сама», покровителя села. Адже вже чотири роки поспіль під час святкування фестивалю Ватанагасі, присвяченого Оясіро-сама, вмирають і пропадають люди. Кейіті переконається особисто, що прокляття існує. Однак його причини набагато страшніше, ніж гнів богів.
Нехай вас не бентежить простакуватий візуальний стиль новели (тим більше що в перевиданні його зробили більш звичним), адже її події далеко не дитячі. Через «прокляття» люди починають бачити всюди загрозу, а на останніх стадіях розвитку «синдрому Хінамідзаву» роздирають собі горло голими руками. Але навіть без цього в маленькому селі вистачає проблем. Тут вам і злочинні синдикати, і нелегальні експерименти, і банальна людська ненависть.
І все пов’язано між собою настільки гармонійно і правильно, що і не віриться одразу, що новела стала першою роботою фанатського об’єднання 07th Expansion. Втім, з Рюкісі07, який повністю написав Higurashi no Naku Koro ni, явно вийшов приголомшливий сценарист. Школярі в його версії спілкуються саме так, як і повинні спілкуватися діти в їхньому віці. Комедійні моменти викликають мимовільну легку посмішку, а заодно вдало розмежовують безперервні потоки жахів в селі Хінамідзаву.
Встежити за всіма сюжетними лініями від голови до голови стає тільки складніше, а вузол таємниць при цьому затягується все тугіше. Самостійно здогадатися до особистості справжнього лиходія майже неможливо, але коли він розкриває себе, то це не виглядає «роялем у кущах». Ти розумієш, що тебе вели до нього всю новелу, просто робили це так майстерно, що ти ні про що не здогадався.
Відсутність сюжетних розвилок в «цикади» дозволило з повною віддачею присвятити себе центральної історії, в якій вистачає містики, але всьому виною зазвичай служать людські пороки. Новела піднімає питання моралі і довіри, особливо коли нічого, крім віри в інших людей, у тебе і не залишилося. Загальновідомо, що будь-який великий твір крім розказаної історії залишає всередині і якісь важливі думки. Новела «Коли плачуть цикади» з цього впоралася чудово.
А після прочитання обов’язково ознайомтеся з наступною новелою 07th Expansion – Umineko no Naku Koro ni ( «Коли плачуть чайки»). У ній все стало ЩЕ СКЛАДНІШЕ, але разом з тим і зачаровує.
Leave a Reply
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.