Британські вчені з’ясували, що стирання спогадів про споживання алкоголю і подальша блокування задіяних в процесі рецепторів за допомогою кетаміну можуть знизити бажання випити. Для цього вони провели експеримент, в ході якого учасникам вводили препарат або плацебо, а також або показували, або не показували стакан з пивом і потім стежили за тим, як змінюється їх суб’єктивна тяга до алкоголю. Учасникам експерименту також вдалося знизити споживання алкоголю в два рази за кілька місяців, але для точного розуміння ефективності потрібні додаткові дослідження, пишуть вчені в журналі Nature Communications .
Величезну роль у формуванні залежностей (будь то наркотики, азартні ігри або алкоголь) грає пам’ять, а точніше – спогади про винагороду. Саме щодо об’єкта залежно подібні спогади погано контролюються і адаптуються: іншими словами, в них є як позитивна сторона (позитивне підкріплення від стимулу – наприклад, виду або запаху спиртного), так і негативна (наприклад, психологічна складова абстинентного синдрому), але мотивує людину тільки перша.
Валідним способом позбавлення від залежності може бути контроль цих спогадів – в тому числі і фармакологічний. Можливий механізм такого позбавлення вивчений досить добре: після впливу стимулу, необхідного для короткого вилучення спогади, у своїй новій формі вони встановлюються за рахунок роботи NMDA-рецептора – іонотропного рецептора глутамату. Вплив на цей рецептор (наприклад, за рахунок антагоністів) може порушити процес, і спогади не зможуть відновитися і вплинути на процес прийняття рішень.
Досі антагоністи NMDA-рецепторів в якості блокування спогадів, пов’язаних з залежностями, використовувалися тільки в доклінічних дослідженнях, а вперше перевірити їх на людях вирішили вчені під керівництвом Рави Даса (Ravi Das) з Університетського коледжу в Лондоні. Як антагоніста NMDA-рецепторів вони використовували кетамін – один з найвідоміших препаратів цієї групи.
У дослідженні взяли участь 90 чоловік (55 чоловіків і 35 жінок): нікому з них не був поставлений діагноз алкоголізм, але для кожного було характерно споживання алкоголю, що шкодить щоденному життю, і вони надавали перевагу пиву. Крім інформації про споживання алкоголю (мотивація, приблизну кількість щодня споживаних порцій, бажання обмежити споживання алкоголю і інші) вчені також зібрали демографічні дані, результати опитувальників про психічний стан, інформацію про куріння та інші дані. Всі зібрані дані автори врахували при аналізі.
Учасників поділили на чотири групи: в першій перевіряли вплив кетаміну на бажання випити після надання релевантного стимулу, у другій групі – без використання стимулу, а в третій і четвертій групі замість кетаміну використовували плацебо – також зі стимулом і без нього. В якості стимулу вчені використовували невеликий (150 мілілітрів) стакан пива, який показували учасникам до початку експерименту (для групи з використанням стимулу). Учасникам повідомляли, що після виконання завдання вони зможуть випити пива.
Як завдання учасникам необхідно було оцінити привабливість пива, вина і апельсинового соку на картинках, а також розповісти про те, наскільки сильно вони хочуть випити. Після споживання пива вчені також запитали учасників, наскільки пиво їм сподобалося, а сам експеримент повторили через десять днів – але вже без використання препаратів, з однаковими умовами для всіх учасників. Наявність в крові учасників кетаміну перевірили з аналізу плазми їх крові.
Вчені з’ясували, що використання вилучення спогадів за допомогою стимулу разом з кетаміном статистично значимо (p <0,001) знизило бажання учасників випити під час експерименту і продовжити пити після, а також знизило задоволення, яке вони від пива отримали (p = 0,004). Такого не спостерігалося у всіх контрольних групах, з чого учені зробили висновок, що ні кетамін, ні витяг спогадів не знижують в учасників тягу до алкоголю окремо.
Цікаво, що спостерігалася залежність між зниженням тяги до алкоголю і рівнем концентрації кетаміну в плазмі крові під час критичного для вилучення спогадів періоду. По суті, це означає, що позначений механізм насправді працює: кетамін за рахунок свого антагоністичного впливу на NMDA-рецептори блокує можливе згубний вплив спогадів про алкоголь і знижує бажання пити далі.
При цьому ефект, судячи з усього, довгостроковий: за дев’ять місяців після експерименту учасники з головною експериментальної групи знизили споживання алкоголю в два рази. Варто уточнити, однак, що подібний ефект (нехай і не так виражено) спостерігалося і серед учасників інших груп. Почасти тому вчені застерігають, що до результатів їх дослідження не варто відноситься як до клінічних випробувань, який доводить абсолютну ефективність кетаміну в обмеженні тяги до алкоголю – для цього необхідно буде провести додаткові дослідження.
Крім NMDA-рецепторів кетамін впливає також на рецептори опіоїдні – і саме цим впливом вчені в минулому році пояснили антидепресивні ефекти препарату.
Leave a Reply
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.