Фільми для перегляду на самоті

Рекомендуємо вам подивитися фільми, які захочеться подивитися у холодний і похмурий вечір для перегляду на самоті.

Кілер Джо

Похмура і божевільна трагікомедія, яку поставив класик Вільям Фрідкін. У момент виходу «Кілера Джо» режисерові було 78 років, але та бадьорість і хуліганська зухвалість, яка відчувається під час перегляду фільму, вона дійсно вражає. З незручної комедії про порочну сім’ї невдах Фрідкін сплітає трагедію, відкрито говорячи на тему американської мрії і про кризу американських ідеалів. Це по-справжньому брудне кіно, просочене готичним духом Техасу. Але весь його формальний морок йде на другий план з появою Меттью МакКонахі, який тут грає професійного кілера, найнятого дітьми для вбивства матері.

Мисливець на лисиць

Велика американська драма від Беннета Міллера – людини, який вже встиг зарекомендувати себе байопіком про Трумена Капоте і про легендарного бейсбольного менеджера Біллі Біне. «Мисливець на лисиць» чудова історія про відносини аристократа і перспективного борця, якого зважився тренувати амбітний мільйонер. В першу чергу фільм слід дивитися заради акторської перформансу Стіва Карелла, який виступає тут у цій драматичній ролі – для серйозності виду його ще й гарненько загримували. Неквапливий темп оповіді і похмура тональність фільму з часом перестають набридати, і «Мисливець на лисиць» постає перед нами як грандіозна трагедія – трагедія про маленьку людину, яка намагається довести свою велич і спроможність, але схиблює.

Підірвати Гітлера

Справжня історія про студента-ідеаліста Йоганна Ельзера, який в 1939 році здійснив невдалий замах на Гітлера і в кінцевому підсумку був засуджений до смертної кари. Фільм примітний тим, як розкриває дух часу за допомогою паралельного оповідання. З одного боку, нам показують ідилічні і світлі 20-ті роки, коли юний тесляр жив, не будучи обмеженим жодним режимом. З іншого боку, похмурі 30-ті роки з маховиком нацистських репресій, який розкручується в Німеччині. Все це режисер передає через різну кольорову гаму і антураж.

Таллі

Цікава драма про взаємини багатодітної матері і молодої няні. «Таллі» може зарекомендувати себе вдалою акторської партією – чого варта одна лише роль Шарліз Терон, яка провертає тут не тільки чудовий акторський, а й суто фізичний трюк – вона демонструє самі непривабливі епізоди материнства і його натуралістичні подробиці.

Вороги

Традиційний американський вестерн: тут відбувається безконечне кровопролиття, перед нами завжди похмуре обличчя конфедератів – головного героя, зіграного Крістіаном Бейлом, і, звичайно, глядача вражають кричущі красиві пейзажі Дикого Заходу. «Вороги» схожий на своєрідне вибачення, де прочитується послання про те почуття провини, яке відчувають білі американці за винищення індіанців. Дуже важливий національний фільм, що не боїться зализувати історичні рани.

Щось не так з Кевіном

Британський незалежний хіт від Лінн Ремсі – жінки, у якої сформувався свій неповторний авторський стиль. «Щось не так з Кевіном» – зразкове дослідження природи взаємовідносин між дітьми та батьками, розігране то в формі європейської арт-драми, то в формі демонічного хорррора.

Емі

Документальна картина про трагічну долю Емі Вайнгауз і про розпал тих пристрастей, які звалюються на знаменитість і тиснуть гідравлічним пресом. У «Емі» дуже мало як такої уваги до її музичної кар’єри і зльоту – тут скоріше з надзвичайними подробицями перебираються деталі її особистого життя: починаючи від відносин з Блейком Філдером і закінчуючи пристрастю до наркотиків і алкоголю. Режисер створює об’єктивний портрет співачки, яка прославилася такими хітами, як Rehab і Back to Black, не забуваючи виставити винними ЗМІ, її колишнього чоловіка, який і підсадив Емі на наркотики, а також батька співачки.

Опинись у моїй шкірі

Радикальна кінофантастика, здається, зламала всі існуючі шаблони в жанрі sci-fi. «Опинись у моїй шкірі» – повільний сеанс терапії, що супроводжується довгими планами, неспішно розкриваючими образами і тривожним закадровим ембієнтом. Безсумнівно, ця картина – чистої води формалізм, візуалізація кінематографа в його первозданному вигляді, яке спонукає нас переживати фільм як новий досвід – зі схожими відчуттями ми переживаємо перегляд творчості Девіда Лінча або «Космічну одіссею» Стенлі Кубрика. Дивний фільм, який довгий час буде осідати в пам’яті, дратувати вас і, можливо, змусить говорити про себе як про новий жанровий ідеал.

Побічна дія

Трилер Стівена Содерберга знятий в улюбленому для режисера регістрі: весь фільм витриманий в сірій, болючій атмосфері, в кадрі присутній цілий ряд молодих зірок, а в центрі сюжету – авантюрна історія про фатальних жінок. Не можна не згадати про ту спритність і трюкацтво, з якими Содерберг змінює ритміку і тональність фільму: іноді він виглядає як повільна процесуальна драма, іноді вибухає якимись божевільними спалахами, нагадуючи про кращі трилери Альфреда Гічкока.

Сподіваємося, вам сподобалася наша добірка же представлені фільми для перегляду на самоті, а тепер ви можете відзначити кращі і розповісти про це друзям.