10 цікавих фактів про мультсеріал «Том і Джеррі»

У цьому році 80-річний ювілей відзначають одні з головних анімаційних зірок всіх часів. Кіт Том і мишеня Джеррі з’явилися на екранах в 1940-му році і відразу ж завоювали любов глядачів. Згадуємо цікаві факти про анімаційний шедевр: творці, трансформації персонажів, цензура, причини феноменального успіху і невдалі продовження

1 Ханна і Барбера не були професійними художниками

Режисери і повноправні автори серіалу «Том і Джеррі» Вільям Ханна і Джозеф Барбера не мали професійної художньої освіти. Ханна вивчав журналістику і машинобудування, деякий час працював інженером-конструктором. Але потім захопився анімацією, яка тільки почала активно розвиватися.

Невідомість не злякала його: він пішов на низькооплачувану посаду в групу до двох аніматорам – Х’ю Харману і Рудолфа Айзінгена. Саме вони привели юнака на студію MGM. Спочатку Ханна виконував обов’язки асистента: приносив каву, змивав целулоїд, а потім Фред Куімбі – директор мультстудія MGM, згодом запустив у виробництво «Тома і Джеррі», взяв Вільяма на посаду сценариста.

Барбера готував себе до кар’єри банківського працівника, але багато часу присвячував іншому захопленню: він продавав комікси і сам любив малювати. Зрештою, плани помінялися: він пішов на одну зі студій фазовщиком, потім перейшов в сценарний відділ. А в 1937 році потрапив на новостворену студію MGM.

Ханна і Барбера в творчому плані ідеально доповнювали один одного. Джозеф мав невгамовну фантазію, писав сценарії, малював компонування, робив розкадрування, він був блискучим драматургом, майстром комічного гегу, і володів гострим почуттям часу. Вільям записував все це в експозиційні листи, він тяжів до режисури, а тому із задоволенням брав на себе організаційні функції.

2 У першій серії кота звали Джаспер, а мишеня – Джинкс

Для першої серії «Кіт отримує стусана», яка вийшла 10 лютого 1940 року Ханна і Барбера придумали простий, але дуже вдалий сценарій. Господиня попереджає кота, що він буде вигнаний з дому, якщо розіб’є ще хоч одну річ. Мишеня навмисне б’є все, що трапляється під руку, а кіт в страху носиться по будинку і ловить тарілки, вази, склянки.

Спочатку персонажів звали Джаспер і Джинкс. Зовні вони також сильно відрізнялися від більш відомих пізніх версій. Джаспер був трішки товстішим, пухнастим, реалістичнішим, Джинкс, навпаки, незграбним і худим.

На продюсера Фреда Куімбі серія не справила особливого враження, і про продовження мови не було. Але тільки до того моменту, як мультфільм побачили глядачі. Успіх був моментальним. І «Кіт отримує стусана» був також номінований на премію «Оскар». Це переконало Куімбі дати Ханні і Барбері зелене світло.

Тоді режисери провели серед співробітників студії конкурс на кращі імена, в якому переміг аніматор Джон Карр. Починаючи з другої серії «Вечеря опівночі» кота і мишеня звуть Том і Джеррі.

3 На швидкий темпоритм «Тома і Джеррі» вплинув аніматор, який навіть не працював над серіалом

Популярність серіалу впродовж тривалого часу пояснюється ідеальним поєднанням технічних компонентів: пропрацьованністю чарівних образів персонажів, міцною сюжетною основою і дотепними гегами. Але до цього варто додати ще одну важливу відмінну рису – грамотний розподіл темпу оповіді, неухильно зростаючий до моменту найвищої напруги серії. До нього автори прийшли не відразу.

На студію MGM на початку 1940-х прийшов аніматор Текс Ейвері, котрий вже прославився роботою на Warner Brothers. Ейвері був новатором свого часу – він раніше за інших став використовувати менш реалістичний малюнок, доводив жарти до абсурду, грав з «четвертою стіною». Крім цього його анімаційні роботи відрізнялися божевільним по швидкості ритмом. Часом при показі готового мультфільму на студії інші режисери і продюсери просили переглянути короткометражку два-три рази, тому що з першого було неможливо вловити суть.

Ханна і Барбера в якомусь сенсі змагалися з Ейвері. Але на кожну картину, випущену дуетом, їх колега відповідав ще більш швидким ритмом. Важко не враховувати доброчинність цього непрямого впливу. Завдяки йому на екранах з’явилися чудові по насиченості гегами серії, на кшталт оскароносної «мишаче прибирання» (випуск 38).

4 Композитор Скотт Бредлі запозичив деякі мелодії з відомих фільмів

Композитором 113 випусків «Тома і Джеррі» був Скотт Бредлі, чий музичний стиль поєднав в собі елементи джазу, класичної музики і популярних пісень. Він мав доступ до фонотеки студії MGM і Warner Brothers, де раніше працював. Це дозволяло йому використовувати деякі відомі мелодії з ігрових фільмів. Так в «Том і Джеррі» потрапили мотиви пісень з фільму «Зустрінь мене в Сент-Луїсі» (1944).

А в багатьох епізодах, де кіт і миша крадуться на кухню за їжею, можна почути ноти з пісні «Співай перед сніданком», що прозвучала у фільмі «Мелодії Бродвею +1936 року »(1935). Це не можна назвати плагіатом, так як всі композиції Бредлі переробляв, повністю перетворюючи їх в оригінальні. Названі пісні служили лише джерелами натхнення.

5 Том і Джеррі не раз з’являлися в ігровому кіно

У 1945 році мишеня Джері з’явився в епізоді мюзиклу «Підняти якорі». Він співає і танцює разом з Джином Келлі. Ідея поєднати анімаційного персонажа і живого актора прийшла до Келлі ще в 1944 році. Він звернувся до Волта Діснея, той вважав пропозицію цікавою, але контракт не підписав. Тоді Келлі прийшов до Ханни і Барбери.

Знімальний процес був непростим: спочатку танець Келлі був знятий на плівку, потім методом ротоскопа переведений на папір, а після цього фази руху актора і мишеняти з’єднували і повторно знімали разом. Це дозволило досягти синхронності.

Іншою відомою появою улюблених героїв стала сцена у фільмі «Підкорити Ла-Манш» (1953). Там Том і Джеррі танцюють під водою разом з актрисою Естер Вільямс.

6 Метраж серій в процесі виробництва скоротився з восьми до шести хвилин

У 1950-ті роки в анімації відбулися зміни, що торкнулися всіх студій. В силу підвищення витрат на виробництво фільмів, керівництво стало жорсткіше регулювати розподіл фінансів. Це відбилося і на серіях Ханни і Барбери. Заради економії довелося скорочувати обсяг робіт. Метраж випусків поступово зменшувався: з восьми хвилин, нормальних для 1940-х, до семи, а потім і шести хвилин в середині 1950-х.

Помітні зміни вніс і перехід на систему «Сінемаскоп» в 1956 році. Широкоекранний формат вимагав від аніматорів дуже чітких фаз, інакше будь-яке тремтіння лінії ставало помітно. Це призвело до спрощення видів Тома і Джеррі, візуальному мінімалізму.

В останніх серіях ці зміни відчуваються найбільш сильно. Крім того, ці випуски дуже слабкі в драматургії. Мабуть, найбільш вдалою з останніх в плані сценарних знахідок можна назвати 93-й випуск «Пастка для Джеррі».

7 В оригінальних 114 випусках є п’ять серій-обманок, а також три рімейки

Скорочення бюджету також призвело до появи так званих серій-обманок або серій-спогадів. Це серії, які майже повністю складалася з минулих фрагментів.

Наприклад, в першому такому випуску 1949 року «Щоденник Джеррі» Том знаходить щоденник мишеняти, де він описує все їх пригоди і погоні. Читаючи, Том згадує епізоди з серій «Миша Янкі-дудл», «Мишині неприємності», «Гольф удвох» і «Гучна серенада».

В кінці виробництва на екрани вийшли три рімейки в широкому форматі. Це випуски 99, 105 і 107 з різними назвами, наприклад «Миша і яйце» (The Egg and Jerry) в оригіналі називався «Біда на свою голову» (Hatch up your troubles). За колірною гамою вони були яскравіше оригіналів, в деяких сценах можна помітити зміни в фонах, але сюжет повторюється в точності.

8 Короткометражки «Том і Джеррі» отримали сім премій «Оскар»

Свій перший «Оскар» дует Ханна-Барбера отримав в 1943 за короткометражку «Миша Янкі-дудл». У наступні дев’ять років вони отримали ще шість заповітних статуеток, потіснивши Діснея з п’єдесталу «короля анімації».

Серія принесла студії Metro-Goldwyn-Mayer величезну глядацьку популярність і фінансовий успіх.

9 З багатьох випусків вирізали сцени з цензурних міркувань

У 1990-ті, коли оригінальні серії стали показувати по телебаченню, з багатьох з цензурних міркувань вирізали епізоди, які не відповідають культурним нормам. Під заборону в основному потрапили сцени, що висміюють расові стереотипи, так звані blackface gag. Наприклад, 59-а серія, де Том потрапляє на острів, населений аборигенами.

Рідко виходив в ефір «Блюз сумного кота» (випуск 103), в якому пережив нещасну любов Том вживав алкоголь і планував вчинити самогубство. Закінчується серія на сумній ноті: до того з тієї ж причини приєднується Джеррі і разом вони сидять на рейках, чекаючи, коли їх переїде поїзд.

10 Продовження серії було знято в Чехословаччині

Навесні 1957 року студія MGM припинила анімаційне виробництво, але серії «Том і Джеррі» продовжували виходити до 1958-го. Ханна і Барбера створили власну студію, яка з часом перетворилася на велику і процвітаючу. Тоді ж вони лише висували деякі ідеї. Наприклад, хотіли почати створення малобюджетних мультфільмів для телебачення.

MGM вирішила повернутися до анімації в 1960 році. За пару років американський аніматор Джин Дайчі поставив 13 нових випусків «Тома і Джеррі» на чехословацькій анімаційній студії. Наступним до продовження підключився Чак Джонс (34 випуски, 1963-1967 рр.).

Але як Джонс справедливо зауважував: «Ніхто не може так добре впоратися з персонажем, як його творець». Нові серії були помітно слабкіше оригінальних і по малюванню, і за сюжетом.

У 1975-му Ханна і Барбера повернулися до випуску серій «Том і Джеррі» на телебаченні.