Хоакін Фенікс – головні ролі від найслабшої до найсильнішої

Сьогодні ми вирішили згадати головні ролі артиста і з’ясувати, яка з них заслуговує звання кращої.

Знаки (2002) / Signs

У трилері М. Найта Шємалана про вторгнення інопланетних загарбників на Землю Хоакін Фенікс грає молодшого брата головного героя, вразливого колишнього бейсболіста по імені Меррілл. До зйомок він підходив вже в якості номінанта на «Оскар» і змінив в цій ролі Марка Руфалло, заявленого на неї спочатку, але вибувшого з проекту через хворобу. У Фенікса тут далеко не найскладніша роль – весь драматичний вантаж сюжету все ж падає на плечі Мела Гібсона . Зате в «Знаках» актор довів, що цілком комфортно почуває себе не тільки в фестивальних драмах, але і в цілком собі жанровому кіно. А заодно подарував нам усім великий кадр, де він сидить з дітьми в шапочках з фольги.

Фатальна пристрасть (2013) / The Immigrant

«Фатальна пристрасть» – на даний момент остання колаборація Хоакіна з режисером Джеймсом Греєм , з яким вони регулярно співпрацюють ще аж з кінця минулого століття. У цій драмі про польську дівчину, яка емігрувала до Америки (її грає Маріон Котійяр ), Фенікс виконує роль Бруно Вайса, сутенера, який допомагає героїні влаштуватися в Нью-Йорку, а натомість торгує її тілом. Його персонаж, мабуть, найбільш неоднозначний в картині – на перший погляд досконалий мерзотник, але при цьому чуйнийі готовий пожертвувати собою заради любові, яку він просто так і не навчився висловлювати. У актора не найбільша роль у фільмі – все ж персонаж Котійяр набагато важливіший. Але той час, що у нього є, він використовує по максимуму.

Ярди (2000) / The Yards

Співпраця Джеймса Грея з Хоакіном Феніксом – тема окремої розмови, але той факт, що чотири їх спільних роботи подарували стільки ж помітних і етапних акторських перформансів, вже демонструє, наскільки тісно цей режисер відчуває типаж артиста. У «Ярдах» Фенікс виконує партію Віллі, що промишляє брудними справами і підставляти героя Марка Волберга. Типовий кримінальний характер перетворюється чарівністю Хоакіна, в ранні роки своєї кар’єри нерідко грав антигероїв або антагоністів. Посмішки, злісні погляди і зовнішній вигляд поганого хлопця – від цього шаблону актор, на щастя, вже позбувся, але в «Ярдах» як і раніше можна знайти його відгомони. У наступних фільмах Грея і Фенікса такий типаж, до речі, буде ускладнюватися і перетвориться в складний характер людини на роздоріжжі.

Не хвилюйся, він далеко не піде (2018) / Do not Worry, He Will not Get Far on Foot

В «Не хвилюйся, він далеко не піде» Хоакін Фенікс грає роль мрії для будь-якого актора, який бажає будь-що-будь одержати «Оскар», – інваліда-алкоголіка, ще й реальну відому особистість, знаменитого американського карикатуриста Джона Каллахана. Втім, виконання Фенікса ніякого oscar-bait не має на увазі – актор стриманий і іронічний, як і весь, власне, фільм. Це не важка драма про подолання себе, а трагікомедія, яка транслює специфічне і дуже «чорне» почуття гумору свого справжнього героя (виражене в тому числі в саркастично назві картини). Фенікс тут енергійний, не схожий сам на себе і при цьому, як завжди, дуже правдоподібний.

Гладіатор (2000) / Gladiator

У масштабному пеплумі Рідлі Скотта не місце тонким характерам – це кіно великих героїв і крайніх емоцій. Ось і Хоакін Фенікс тут зовсім не дотримується себе: він грає головного лиходія Коммода з ексцентрикою практично мультяшного гада, він до нестями бридкий, його хочеться самому задушити приблизно в кожній сцені, в якій він з’являється. Чого, зрозуміло, актор і домагався. Багато хто вважає, що Фенікс в «Гладіаторі», що називається, «переграє», але це не зовсім справедливо (та й номінація на «Оскар» говорить про зворотнє): його перформанс повністю вписується в естетику картини. Більш того, якби він не був настільки неправдоподібно мерзенним, навряд чи ми б так сильно раділи, коли Максимус його нарешті перемагав.

Володарі ночі (2007) / We Own the Night

Режисера Джеймса Грея нерідко цікавить особистість на роздоріжжі – людина, що стоїть перед моральної дилемою, і в цьому відношенні найбільш показовим стає його фільм «Володарі ночі», в якому Хоакін Фенікс виконав роль Боббі Гріна, сина поліцейського, який працює в нічному клубі і співпрацює з місцевою мафією. Конфлікт між законом і беззаконням загострюється і перетікає в затяжну жорстоку війну, де герой змушений буде вибирати сторону. Схожу партію Фенікс виконав і в « Коханцях» (Правда, в рамках вже мелодраматичного типажу), тому в порівнянні з іншими ролями актора у Грея його образ трохи меркне. Втім, це як і раніше значний перформанс на межі фолу, про який говоритимуть як про один з кращих в кар’єрі Хоакіна.

Джокер (2019) / Joker

Міркувати про спосіб Джокера складно з ряду причин. Трагікомедії Філліпса далеко навіть до статусу instant classic, але її місце в сучасній поп-культурі вже визначено: меми, суперечки, номінації на головні нагороди і, нарешті, любов публіки – все це заважає розглядати роботу Фенікса поза контекстом. Хоакін виконав помітну роль – з цим ніхто не сперечається, але в його кар’єрі, думається, були речі багатогранніші та складніші. Тодд Філліпс сам по собі художник гіпертрофованих ходів і прийомів, людина, яка вийшла з жанру підліткової американської комедії, де завжди заохочувалися жирні мазки. Джокер Фенікса такий же: нарочито емоційний, що переходить від однієї крайності в іншу. Це видовищно, ефектно, але, якщо порівняти з ролями у Лінн Ремсі або Пола Томаса Андерсона, Не так винахідливо і тонко.

Брати Сістерс (2018) / The Sisters Brothers

Акторський ансамбль «Братів Сістерс», в принципі, абсолютно вражаючий: тут вам і Джейк Джилленхол , і Різ Ахмед , навіть Рутгер Хауер заглядає на вогник. А в центрі всього цього дует Джона Сі Райлі та Хоакін Фенікс, актори з дуже різною енергетикою, які тим не менш шалено органічно існують разом на екрані. Вони грають двох братів-ковбоїв, мисливців за головами, які як можуть виживають на заході епохи Дикого Заходу.. Жак Одіар зняв, мабуть, один з найбільш проникливих ревізіоністських вестернів нашого часу.

Вроджена вада (2014) / Inherent Vice

Спочатку на роль укуренного детектива по кличці Док режисер Пол Томас Андерсон планував запросити Роберта Дауні-молодшого але так як актор повинен був виглядати молодше, вибір припав на Хоакіна Фенікса, з яким постановник працював ще на зйомках « Майстра». Фільм, заснований на однойменному постмодерністському романі Томаса Пінчона, веде з нізвідки в нікуди, ще на середині даючи зрозуміти глядачеві, що є первинною тут не детективна інтрига, а сеттинг дивної і чарівної Америки 70-х з дантистами-кокаїністами і східними мафіозі, про які не прийнято говорити вголос, доброзичливих повій і божевільних поліцейських. У таку низку образів і типажів виявляється покинутий Хоакін Фенікс з довгим волоссям і розкішними баками, що відправився в любовну одіссею по вуличках Каліфорнії, у якій немає кінця і початку. 

Тебе ніколи тут не було (2017) / You Were Never Really Here

Ніжний і зворушливий образ від однієї з головних режисерок XXI століття Лінн Ремсі- Хоакін Фенікс грає колишнього агента ФБР, якого наймають розслідувати зникнення дочки великого політика. Розчарувавшись в законних методах правосуддя і озброївшись молотком, він виходить на вулиці, щоб витягнути дівчинку з рабства. Спочатку мовчазний, бородатий і накачаний Джо створює враження справжнього голлівудського героя – такою собі інкарнації Шварценеггера, вміло розправляється з ворогами за допомогою підручних засобів. Однак ближче до середини режисерка за допомогою мистецтва перевтілення Фенікса, здатного жваво змінити образ мачо на вразливого здорованя, який воює з травмами минулого, перевертає історію з ніг на голову.

Переступити межу (2005) / Walk the Line

Одна з найважливіших ролей Хоакіна Фенікса, яка подарувала йому другу номінацію на «Оскар» (або першу, якщо вважати тільки «кращу головну чоловічу роль»). У байопіку Джеймса Менголда актор грає Джонні Кеша, одного з найважливіших музикантів Америки другої половини XX століття. Кеш, що цікаво, сам вибирав актора на роль самого себе і зупинився на Феніксі. На жаль, музикант не дожив до прем’єри картини, але, ми впевнені, результатом він був би задоволений. Хоакін Фенікс показує найсвітліші і темні сторони особистості Кеша, не прогинається під вагою культової особистості, а формує на екрані дійсно правдоподібну та живу людину. До того ж спеціально для ролі він навчився співати практично як Кеша – і це при тому, що натуральний співочий голос Фенікса зовсім не схожий на бас-баритон.

Вона (2013) / Her

У хіпстерскій мелодрамі Спайка Джонса «Вона» Хоакін Фенікс грає Теодора – самотнього чоловіка, який купує операційну систему з штучним інтелектом і поступово в неї закохується. Зіграти людину, який будує відносини з невидимим глядачем, істотою, в принципі, дуже складно: як люблять говорити актори, «гра – це реакція», Феніксу ж тут часто просто не на кого реагувати. Тому, напевно, «Вона» і вийшла фільмом настільки екзистенціальним: не маючи можливості виражати думки іншим людям, Теодор все глибше тоне в самому собі. І Фенікс неймовірно точно демонструє це подорож персонажа вглиб власної особистості: він смішний, безглуздий і при цьому невловимо трагічний. Це одна з кращих ролей актора, незрозуміло чому не помічена багатьма великими преміями.

Коханці (2008) / Two Lovers

Чи не єдина, але найкраща роль Хоакіна Фенікса в фільмах Джеймса Грея . «Коханці», розповідають історію хлопчика Леонарда, затягнутого в любовний трикутник: з одного боку – розгнуздана сусідка Мішель ( Гвінет Пелтроу), З іншого – тихоня Сандра, дочка бізнесмена, про яку як би ненароком вічно говорять його батьки. Грей створює кіно парадоксів і конфліктів, помножених на ірраціональну людську природу, а Хоакін Фенікс з його то апатичним, то збожеволілим поглядом лише посилює створений автором поле контрастів.

Майстер (2012) / The Master

Дивний моряк демобілізується після Другої світової війни і не може знайти себе в світі Нової Америки. Він шукає роботу, але змушений постійно її міняти – і все це триває, поки він не зустрічається з лідером якогось сектантського культу, підозріло схожого на саєнтологію. «Майстер» – це тонке і масштабне дослідження того, як післявоєнна травма впливає на суспільну свідомість, від одного з головних американських режисерів сучасності Пола Томаса Андерсона. Хоакін Фенікс грає тут головну роль: людину, на чию голову глядачеві так і не вдасться до кінця заглянути, людини хаотичного і дивного, проте дивного цільного.

Його екранний дует з Філіпом Сеймуром Хоффманом , чийого героя починає нез’ясовно тягнути до маргінального моряка, – взагалі, мабуть, один з найбільш вражаючих у всій новій історії кіно. За одну сцену у в’язниці їм обом могли б дати всі нагороди світу. Проте «Майстер» вже давно вписав себе в історію, а роль Фенікса в ньому постійно називають однією з кращих в його кар’єрі.

Я все ще тут (2010) / I’m Still Here

Найбільш недооцінена роль Хоакіна в непоміченому режисерському дебюті Кейсі Аффлека. «Я все ще тут” – мокьюментарі про життя Фенікса (не варто плутати реального Фенікса і героя фільму), який вирішив кинути акторську кар’єру і стати репером. Горе-музикант то лізе в бійку з фанатами, то свариться з друзями і в підсумку провалюється на новому терені. Тут важливо зазначити, що протягом зйомок концепт картини тримався в секреті і багато людей були серйозно переконані, що те, що відбувається з Хоакіном – наслідок страшного божевілля актора. Звідси виникають всі комічні ситуації «Я все ще тут” – божевільного фільму, що думають про Селебі і популярності, пошуку себе і про те, як громадськість диктує правила життя. Це не просто роль, але ще й справжній культурний перформанс, який викриває лукавство індустрії. Щось схоже робив Саша Барон Коен в своїх гумористичних шоу, ось тільки у Фенікса портрет нашого суспільства виявляється більш меланхолійним і безнадійним.