Кращі серіали-антології для любителів жахів

Ми хочемо познайомити Вас з таким же форматом в жанрі горрору: від загальновідомих «Привидів» Фленегана і «Американської історії жахів» Мерфі до справжніх забутих шедеврів.

Привиди будинку на пагорбі (2018) / The Haunting of Hill House

Привиди садиби Блай (2020) / The Haunting of Bly Manor

Майк Фленеган – великий любитель психоаналізу в горрорі. Його головні фільми « Гра Джералда » і « Окулус », розповідали про дитячі травми і їх подолання, тому не дивно, що перший серіальний досвід постановника функціонував в тому ж ключі. «Привиди будинку на пагорбі» виявилися цілим кінороманом з плеядою персонажів, кожен з яких стикається з кошмарами минулого. Всі серії поставив сам Фленеган – звідси і якась формальна єдність, найтонша режисура, що досягає свого піку в епізоді з п’ятнадцятихвилинною сценою похорону, знятою одним дублем. Бути може, часом режисер перегинав з драматизмом, але навіть це не завадило «Привидам будинку на пагорбі» стати одним з найбільш обговорюваних горрорів року.

Інша справа – «Привиди садиби Блай», номінально взагалі новий серіал, але на ділі свого роду ще одна глава авторськоговсесвіту. Фленеган заявив, що втомився займатися постановкою кожної серії, тому майже всі епізоди доручив іншим режисерам. Закономірна формальна блякла поглиблюється вибором сюжету і сеттингу – костюмованого готичного роману про любов і ненависть, який відмовляється від горрору і йде кудись в сторону слізливої мелодрами. Чи не цього чекали фанати «Привидів будинку на пагорбі»?

Терор (2018) / The Terror

Спочатку задумувалась як разова екранізація однойменного горрор-роману Дена Сіммонса, «Терор», несподівано став локальним глядацьким хітом, розрісся до продовження. Перший сезон, частково заснований на реальних подіях, оповідав про два кораблі, які потрапили в крижаний полон на шляху через Арктику. Тяготи членів екіпажу ускладнювалися не тільки хворобами і голодом, а й появою страшної міфічної істоти в окрузі. Другий сезон теж вирішив задіяти історизм: в його основі історія життя японців в США за часів Другої світової. Ціле поселення починає вмирати через страшну недугу, а недовіра американців зростає з кожним днем. У разі першої спроби – бездоганний лавкрафтіський горрор з унікальним морозним сеттингом, в разі другої – швидше паранормальних історичний трилер про геноцид.

Американська історія жахів (2011) / American Horror Story

У розмові про антології складно оминути постаті Райана Мерфі. Мабуть, головне (і саме довгограюче) творіння генія серіальної індустрії, який вже поступово втрачає цей статус. 10 сезонів з абсолютно різними історіями (вийшло всього дев’ять, але шоу офіційно продовжили на ще один), розібраними на меми і як і раніше обговорюваними за межами локальнї хоррор-спільноти. Навряд чи варто розхвалювати і без того популярні ранні сюжети, але ось останній сегмент – «1984» – зміг запобігти деякий застій в серіалі і повністю осмислити феномен американського слешеру. Страшного тут, правда, з кожним сезоном все менше, але деконструкція жанру сподобається кожному, хто любить жахи.

Нульовий канал (2016) / Channel Zero

Мабуть, найзручніший формат горрор-антології: «Нульовий канал» складається з 4 сезонів, кожен з яких розповідає нову історію в 6 серіях. Є тут сюжет про психолога, який розслідує зникнення дітей з 80-х, або, скажімо, про парочку, що знайшла таємничий підвал в новому будинку, але, мабуть, найбільш видатний з них – меланхолійний і лякаючий жахастик, про будинок без кінця. Героїня наважується увійти в нього і стикається зі своїми головними кошмарами: комплексами, болем від втрати близької людини і самотністю. Один з найбільш чуттєвих сюжетів антологій взагалі і зокрема гідна спроба змішати горрор з драмою.

Слешер (2016) / Slasher

Зухвала канадська антологія,.. Що цікаво, сезони тут доручають одному режисерові: перший, наприклад, знімав Крейг Девід Воллес, а другий – Фелліпе Родрігес. Вбивця на Хеллоуїн і різанина в таборі, серійні маніяки і ностальгія по 80-м – «Слешер», може, і епігонство, але в межах норми. Яскраві сцени вбивств і адреналінові битви з психопатами в масках якщо не повернуть любов до піджанру, то змусять згадати про кращих його представників. Тут, правда, варто обмовитися, що серіал швидше оцінять любителі жанру: для широкої аудиторії аж надто містечково, відштовхуюче локально.