Режисерські проекти Зака Браффа – головного мрійника «Клініки»

Заку Браффа нещодавно випонилося 46 років! Ванільний ведмедик і «я – орел» залишилися далеко позаду в лікарняних коридорах культового серіалу нульових – «Клініка», який завершився практично десять років тому. Зак продовжує не тільки час від часу зніматися (припустимо, в непростий 2020 рік до екранів добралася спасенна комедія «Афера по-голлівудськи» з його участю), а й знімати сам. Які ще є режисерські проекти Зака Браффа?

Перший фільм Браффа (не рахуючи його студентських короткометражок, знятих в кіношколі) вийшов ще під час його роботи над серіалом, останній на даний момент проект маячить попереду. Зовсім недавно в таблоїди просочилася новина про фільм з робочою назвою «Хороша людина» (Good man), в якому головні ролі зіграють Морган Фрімен і подруга серця Браффа, номінантка на премію «Оскар» Флоренс П’ю. Чекати прем’єри варто не раніше ніж через півтора, а поки згадуємо фільми і серіали, до яких Зак доклав свою «авторську руку».

Країна садів

Прем’єра дебютного фільму Зака ​​пройшла на фестивалі «Санденс», і, найімовірніше, цю невелику незалежну драмеді можна назвати типовим кіно для огляду в Парк-Сіті: розгублена магія відкладеного дорослішання і перехід з двадцяти в тридцять, пошуки самоідентифікації і шляхів самореалізації, втома від невдач, і все це з приємним Вайб feel-good movie.

Офіціант в азіатському ресторанчику Ендрю (Брафф зіграв протагоніста сам), як і майже всі молоді люди в Лос-Анджелесі, мріє стати артистом, але поки не виходить. Раптова звістка про смерть матері змушує його повернутися на малу батьківщину, в Країну садів (так місцеві називають штат Нью-Джерсі). Будинки – старі приколи друзів, нове знайомство з особливою дівчиною (для таких, як Сем, ввели окремий термін, що позначає цілий архетип: Manic Pixie Dream Girl, або маніакальна дівчина-мрія) і гнітючий вантаж невисловлених почуттів. Ще в стінах «Клініки» Зак через свого персонажа та зворушливу дружбу з Терком боровся з зашкарублими стереотипами про мужність. Основною темою «Країни садів» стає спроба емоційного проживання трагедії, та й взагалі переживання як «норми», а не ознаки слабкості характеру.

Кіно мало величезний успіх у глядачів і показало несподівано успішні прокатні збори.

Хотів би я бути тут

Якщо не буквально, то стилістично та ідейно «Хотів би я бути тут» продовжує емоційну лінію «Країни садів». В цілому досить легко констатувати загальну інтонацію – ліричну, душевну і сумно оптимістичну (навіть якщо все не буде добре, ми впораємося), яка звучить у всіх картинах Браффа-режисера. І справа не в стилістичних прийомах, фразах кіномови або манері оповіді, а в відбитку особистості на екрані або тієї самої горезвісної оптиці, яка, як відомо, у кожного своя. Брафф не соромиться ні сентиментальності, ні деінде наївного гуманізму – саме його авторська щирість змушує безкомпромісно вірити в трагедії маленьких людей.

У головній ролі знову сам Брафф, Ейдан – майже такий самий як Ендрю з «Країни садів», тільки років на десять старший. Акторські амбіції жевріють все глибше, необхідність утримувати сім’ю все ближче: поки він слідує за своєю мрією про кіно, дружина намагається звести кінці з кінцями – в родині Блумів двоє дітей. Знову традиційна патріархальна маскулінність дає тріщину, знову жінка сильніша за чоловіка, і без допомоги дружини Сари (Кейт Хадсон) Ейдан не вибереться із замкнутого кола. На побутову ситуацію безгрошів’я і рутинних тягот накладається і національна ідентифікація ще одних традицій: як і сам Брафф, його герой – єврей.

«Хотів би я бути тут» – кіно сімейне не тільки за жанром, а й за обставинами своєї появи: сценарій Зак писав разом зі своїм братом Адамом Дж. Браффа, а бюджет картини був зібраний спільно на платформі Kickstarter.

Красиво піти

Перший фільм, де Брафф залишився по той бік камери, надавши кадр глибоко заслуженим артистам: Моргану Фрімену, Майклу Кейну і Алану Аркіну. «Піти красиво» – вільний ремейк однойменної картини Мартіна Бреста 1979 року: пенсіонери, позбавлені державної допомоги через підступи корпорацій, намагаються заощадити кожен долар. Нужда штовхає їх на відчайдушний крок – пограбування банку.

Незважаючи на придуркуватий і категорично комедійний зачин, Брафф не міг обійтися без лірики і туги. Зрозуміло, в тріо старих-розбійників кожен практично Робін Гуд: борці з несправедливістю вищої моральної проби, але в цьому відчувається і легка гіркота відсутності соціального забезпечення і, в загальному, що наближається фінал не тільки картини, а й їх життя.

Це кіно знову місцями наївне, ідеалістичне, трохи менше приватне, почасти йому не вистачає спілбергівського пафосу, але при цьому не менш щире, ніж інші картини Браффа. Сценарні огріхи з лишком покриваються добротою, акторською грою великих і безкомпромісно зворушливим гуманізмом.

Alex, Inc.

Брафф зобов’язаний своєю кар’єрою ситкому, тому не дивно, що одного разу він і сам зайняв пост шоураннер багатосерійного проекту. Втім, ще до запуску Зак зрежисував кілька епізодів тієї ж «Клініки» (в тому числі казкові «Мій шлях додому» і «Моя принцеса»), а зовсім недавно став біля штурвала в серіалі «Тед Лассо».

Його ж власний і продюсерський, і режисерський проект проіснував всього один сезон. В ядрі сюжету історія реальна, яка виросла з подкасту радіожурналіста Алекса Блумберга, за жанровою огранювання – на екрані знову справи сімейні. В якомусь сенсі на тлі божевільного ривка і різноманіття серіальної індустрії «Стартап» – шоу категорично старомодне, родом з 90-х, що оспівує, з одного боку, консервативні фамільні цінності, з іншого – все-таки, як і колишні роботи, колючі голками стереотипи про все ту ж мужність тепер уже в кризу середнього віку. В цілому проект симпатичний і нешкідливий, з місцями ностальгічними нотками смутку по ідеальній всесвіту, де хороші люди завжди заслуговують щасливий фінал.