Чи справді доісторичні люди жили в печерах? Розвінчання популярного міфу

Коли ми думаємо про доісторичних людей, уявляється образ печерної людини, можливо, загорнутої в шкуру шаблезубого тигра, як у мультфільмах про Флінтстоуна. Однак, хоч Homo sapiens і наші вимерлі предки дійсно іноді проводили час у печерах, насправді вони навряд чи жили там тривалий час.

Проблеми життя в печерах

Існує багато причин, чому стародавні люди рідко оселялися в печерах. Вони холодні, темні, тісні та мають погану вентиляцію, що робить їх малопридатними для постійного проживання. Печери могли служити тимчасовим укриттям від негоди під час льодовикового періоду, але наявність небезпечних хижаків — печерних ведмедів, левів і гієн — відлякувала людей.

Ще одним важливим фактором було те, що печер просто не вистачало. Більшість з них розташовані у важкодоступних місцях. Доісторичні мисливці-збирачі були кочівниками, які пересувалися залежно від сезонів і ресурсів, тому знайти зручну печеру біля води чи мисливських угідь було складно. Саме тому печери використовувалися рідко, лише якщо місце підходило для зупинки.

Дослідження печер із залишками людської діяльності свідчать, що вони рідко служили житлом. Наприклад, сліди вогнищ і харчових залишків зустрічаються нечасто. Частіше печери використовувалися для ритуалів або як сховища.

Де ж жили доісторичні люди?

Замість постійного перебування в печерах, давні люди будували тимчасові табори на відкритому повітрі або жили біля скельних навісів. Вони розташовувалися поруч із водою, рибними угіддями чи іншими важливими ресурсами. Табори біля озер, річок і узбережжя були зручними для виживання, як і ліси або степи залежно від сезону.

Більшість доісторичних поселень знайдено поза печерами. Наприклад, у Північній Америці знайдено табори культури Кловіс, а в Європі є подібні відкриті стоянки. Проте через вплив природних умов ці місця часто погано збереглися.

Одним з унікальних винятків є стоянка в Шенінгені, Німеччина, віком близько 300 000 років. Її зберегли шари осаду, завдяки чому там залишилися дерев’яні списи й кістки.

Як саме виглядали тимчасові житла, достеменно не відомо, але, ймовірно, це були дерев’яні конструкції, покриті шкурами.

Чому міф про печерних людей такий поширений?

Хоча люди нечасто жили в печерах, вони використовували їх для різних цілей. Наприклад, на стінах печер знайдено прадавні малюнки, а деякі служили місцями поховань.

Від неандертальців до «гобітів» Індонезії — багато наших предків відвідували печери для ритуалів або виготовлення клею. Деякі навіть зберігали там черепи.

Печери переважають в археологічних знахідках, оскільки залишки в них зберігаються краще, ніж на відкритих місцевостях. Через це створюється враження, ніби люди жили в печерах постійно, хоча це не так.