Представники Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO) недавно опублікували серію приголомшливо чітких і красивих знімків туманності Котячої Лапи і туманності Омара, кожне з яких має роздільну здатність в два мільярди пікселів.
Туманності NGC 6334 (Котяча Лапа) і NGC 6357 (Омар) розташовані в районі “хвоста” сузір’я Скорпіона і вони являють собою області, в надрах яких йдуть інтенсивні процеси формування нових зірок.
Пара згаданих вище туманностей була відкрита в червні 1837 року відомим британським астрономом Джоном Гершелем, який знаходився в цей момент в трирічної експедиції на Мисі Доброї Надії в Південній Африці. З того моменту, коли Гершель зробив свої відкриття, наука просунулася далеко вперед у галузі розуміння процесів, що відбуваються в “зіркових пологових будинках”. І зараз нам відомо, що туманності NGC 6334 і NGC 6357 належать до класу так званих емісійних туманностей.
Емісійна туманність отримує свою назву через слабке інфрачервоного випромінювання, що випускається атомами водню, з якого, переважно, і складаються хмари, що формують цю туманність. Інфрачервоне випромінювання виникає внаслідок впливу енергії, випромінюваної молодими і масивними, в 10 разів більша за Сонце, зірками. Ультрафіолетове світло від цих зірок переводить атоми водню в порушену енергетичний стан і вони самі починають випромінювати світло, правда в інфрачервоному діапазоні.
Знімки туманностей, які мають розміри 49,511 на 39,136 точок, демонструють нам складну і хаотичну структуру цих туманностей, щільні волокнисті пилові освіти, з яких і складаються туманності NGC 6334 і NGC 6357, і які затінюють собою грандіозну картину буйства процесів зоряного формування, яка розгортається на задньому плані.
Отримання настільки високоякісних зображень стало можливим завдяки введенню в дію нової камери під назвою OmegaCam, яка встановлена на телескопі Very Large Telescope Survey Telescope (VST), що входить до складу обсерваторії Паранал (Paranal Observatory) в Чилі. Ця камера може “бачити” глибини космосу в дуже широкому діапазоні довжин хвиль, її матриця має роздільну здатність в 256 мільйонів пикселей, що дозволяє отримувати знімки, в 16 разів більші чи якісні, ніж знімки, які робить камера Advanced Camera for Surveys (ACS ) космічного телескопа Hubble Space Telescope.
Але камера OmegaCam – це не тільки велика матриця і високоякісна оптика. Це цілий комплекс системи так званої адаптивної оптики, поєднаної з 2.6-метровим дзеркалом телескопа VST. Система за допомогою 108 окремих приводів управляє становищем окремих ділянок світловідбиваючої поверхні дзеркала. Це дозволяє повністю компенсувати всі атмосферні спотворення і отримати надзвичайно чіткі знімки.
Leave a Reply
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.