Рецензія на фільм “Дзвінки”

Поневіряння неспокійного духу Самари Морган не закінчилися після стрибка Рейчел з обриву, зловісна касета як і раніше гуляє по світу, забираючи нові життя. В один із днів запис кошмарів Самари дивиться професор університету, який шукає відповідь на питання, чи живе душа після смерті людини.

Вивчивши легенду про передающемся через відео прокляття, він влаштовує цілий «конвеєр», в якому піддослідні передають один одному запис, «заражаючи» цілі ланцюжки студентів. Але довго це тривати не може, експеримент виходить з-під контролю, починають гинути люди, а бажаючих «прийняти» на себе прокляття стає все менше. Холта чекає неминуча загибель, але за день до появи Самари його прокляття забирає собі дівчина Холта Джулія. Тепер у неї є сім днів, щоб врятуватися і назавжди зупинити злий дух.

Основний період зйомок фільму завершився ще в другій половині 2014 року, проте в силу різних причин «Дзвінки» дісталися до екранів лише майже через три роки

При всьому таланті оповідача Гора Вербінські , його інтерпретація японського «страшилки» « Дзвінок » мала істотний «вроджений» вада – в більшій мірі його фільм не була хоррором, а сімейним фільмом. Так, наявність в головних героях одинокій матері з дитиною дає стовідсоткову гарантію, що обидва вони доживуть до фіналу, іншого публіка не прийме навіть в самому відчайдушно сміливий проект з самим дорослим рейтингом. А якщо знаєш, що вмирати в фільмі жахів особливо нікому, то і інтересу до такої картині трохи. Цим страждав «Дзвінок», тим самим шляхом пішов « Дзвінок 2 », але ось триквел «Дзвінки» – арія з іншої опери, 12 років перерви пішли франшизі на користь, автори не стільки провели косметичний ремонт, скільки влаштували капітальний перенесення стін. Новий час – нові правила.

Правила, втім, залишилися колишніми: сім днів, передача прокляття шляхом копіювання відео та передачі його нову жертву (то, що геть-чисто відкинув Вербінскі), дефекти, які проявляються на фото, і інша паранормальщіна – «Дзвінки» вкрай педантично підійшли до питання збереження витоків. Але і на щось нове наважилися – режисер Ф. Хав’єр Гутьєррес перевів відео в актуальний цифровий формат (тепер це файл, який розповсюджується на флешці), доповнив стало вже класичним відео новими кадрами, а акцент історії змістив з Самари на її біологічну матір, адже глядачі до сих пір за великим рахунком знали лише про прийомну сім’ю дівчинки.

На грим Самари Бонні Морган щодня витрачала по шість з половиною годин, причому робота ускладнювалася ще й тим, що весь мейкап повинен був бути водостійким, адже ця героїня немислима без стікає з її тіла води

Звичайно, виключно оригінальними ці ходи не назвеш, але все ж «Дзвінки» виглядають, як то кажуть, бодрячком, елегантні гри з жанровими кліше надають стрічці свіжості. Традиційний для подібних стрічок умовний «Професор» не дає, як правило, рад щодо позбавлення від духу, а, навпаки, старанно закликає його, біологічні батьки Самари мають власну «негарну таємницю», а сама зловісна дівчина стає все наполегливіше. Відкриттям «Дзвінки» не стануть, але вони безумовно вдихнули в оригінально-неоригінальний дуплет за участю Наомі Уоттс життя і світла.

На жаль, не вдалося сценаристам уникнути і сюжетних накладок. Так, Самара чомусь, будучи мертвою, стрімко зростає, восьмирічною дівчинкою її не назвеш, відеозапис працює якось вибірково, покадровий її перегляд, наприклад, анітрохи нікого не лякає, та й від традиційних походів в поодинці в темні підвали сучасні хоррормейкери ніяк не відбудуться – жанр тримає всіх нас в заручниках. Але в процесі перегляду від цього цілком можна відмахнутися, герої живуть в кадрі дуже енергійно, хоч і роблять дурницю за дурницею, не прислухаючись до розуму і підказкам ззовні.

Страшні чи «Дзвінки»? Питання непусте і не має однозначної відповіді. Звичайно, шанувальникам слешерів або хорроров, беруть за жижки бу-моментами, тут ловити особливо нічого, а ось тим, хто скучив за «молодіжним лякалки» на кшталт « Я знаю, що ви зробили минулого літа », « Пункт призначення » або « Ефект метелика »,« Дзвінки »кажуть:« Ласкаво просимо! »Для молодих пар, яким набридли однотонні комедії і не до вподоби оскаровские номінанти, яких зараз в прокаті перебір, потриматися за руки в кінотеатрі кращого приводу годі й шукати. Решті ж глядачам не буде зайвим ще раз поглянути на блискучого Вінсента Д’Онофріо , відзначити дивовижне перетворення Джонні Галекі і поставити на олівець Алекса Роу і Матильду Лутс – вони виросли з телевізійних підгузників і готові до нових викликів.

Під тиском студії, в тісному загоні правил, встановлених попередніми стрічками франшизи, «Дзвінки», звичайно, не можуть стрибнути вище голови, але як продовження старої історії, прокладає місток у майбутнє, вони досить компетентні і навіть хороші – Самара не тільки не зупинена, вона стала сильнішою. Чи це не привід подивитися фільм і полегшено видихнути, що в кишені не продзвонив мобільник з повідомленням про «сім днів».

Якщо франшиза про Самарі Морган і потребувала продовження, то тільки в такому – молодіжному, більш технологічному і менш передбачуваному, ніж два перших голлівудських фільму.

З 2 лютого в кіно.