Провали в пам’яті є майже у всіх людей. Наразі вчені шукають спосіб відновити ранні дитячі спогади, які помилково вважаються втраченими назавжди. Це не просто примха, а потенційна можливість навчитися блокувати травмуючі спогади з дитинства, що впливають на подальше життя людини.
Провали в пам’яті чи амнезія
Який ваш найраніший спогад? Як би ви не намагалися, швидше за все, ви не зможете згадати ні миті з декількох перших років вашого життя. Справа не в тому, що в ці роки ми не здатні нічого запам’ятати В віці від двох до трьох років ми починаємо розвивати моторику і вчимося спілкуватися; тоді ж ми починаємо усвідомлювати, що нам подобається, а що ні. Той досвід, що ми переживаємо на цьому етапі життя, сильно впливає на нашу поведінку в подальшому. Чому ж тоді ми не можемо відновити ці спогади?
Це явище називається дитячою амнезією. Вчені вважають, що швидке зростання нових нейронів на цьому етапі життя людини – і є причина нашої нездатності згадати деякі деталі раннього дитинства. Розвиток нових нейронів може втручатися в процес збереження спогадів і заважати цьому процесу, очищаючи місце для нової інформації.
Відновлення спогадів
“Зниклі” дитячі спогади не дають спокійно спати вченим вже довгі роки. Зигмунд Фрейд намагався отримати їх, проникнувши в підсвідомість пацієнта за допомогою гіпнозу. Його колеги-психотерапевти використовували інші методи – наприклад, візуалізацію або імажінативну терапію. Суть її в тому, що, якщо у людини є хоча б найменший, дуже туманний спогад про який-небудь епізод з дитинства, поступово психотерапевт за допомогою навідних запитань просуває пацієнта далі по коридорах пам’яті. Втім, цей спосіб піддається сумніву з боку багатьох вчених, так як підсвідомість має властивість візуалізувати події, які насправді не відбувалися. Правда в такому випадку може змішатися з вигадкою.
Ранній спогад. Дитяча пляшечка
А ось співробітникам Королівського коледжу психіатрів Великобританії взагалі строго заборонено намагатися відновити провали в пам’яті пацієнтів якими б то не було способами. У 1995 році дослідники коледжу проводили експерименти по відновленню спогадів про дитяче сексуальне насильство. Колегія вирішила не публікувати результати, бо вони вийшли вельми “суперечливими і породжують розбіжності”. Втім, три роки потому звіт все-таки був опублікований в Британському журналі психіатрії. Автори заявляли: відновлення спогадів може бути небезпечним через відсутність чіткого розуміння механізмів цього процесу. Дослідники також стверджували, що повністю покладатися на “відновлені” спогади не можна.
Як же можна відновити спогади за допомогою науки? Вчені провели дослідження на щурах у віці 17 днів (що еквівалентно дитячого віку у людей): тварини знаходилися приблизно в тих же умовах, що і країни, що розвиваються люди, тобто навчалися новим навичкам. Вони виявили, що молоді щури могли розпізнати і запам’ятати певну ділянку коробки з проведеним до неї струмом, однак потім ці спогади зникали за один день. У старих щурів пам’ять про струмі була більш тривалою. Проте правильний стимул міг пробудити у молодих щурів спогади про нього. Таким чином, вчені прийшли до висновку, що ми не втрачаємо спогади остаточно, а лише зберігаємо їх десь в мозку.
Провали в пам’яті:
Прецеденти
Спогади
Дуже рідко, але все ж трапляється, що забуті дитячі спогади спливають спонтанно. Відбувається це найчастіше через повторення обставин, в яких спочатку сталося те, що приховано в пам’яті. Психолог Даніель Шактер розповідає про пацієнтку, яка в дитинстві зазнала насильства, це сталося на доріжці з бруківки. Згодом слова – “бруківка” і “доріжка” – хоч і не відновлювали її спогади, але буквально вводили в депресію.
А фізик Роберт Вуд провів невеличкий експеримент зі своєю донькою: у віці до року він регулярно влаштовував перед нею вибух невеликої фігурки собачки. Потім він припинив ці демонстрації, і лише в свідомому віці знову показав дочці ту саму фігурку. Дівчинка згадала татові ранні фокуси і те, яку сильну жалість вона відчувала до тієї собачці.
Такий підхід підтвердили і експерименти Судзумія Тонегави: в клітинах гіпокампу існують енграммнісліди, що з’являються в результаті дії будь-якого подразника. Таким чином, якщо повторити цей подразник – будь то запах, смак чи обстановка, ці енграми повинні активуватися. Тонегава і його колеги проводили експерименти на мишах. Вони поміщали їх в клітку і били струмом, так що миші автоматично завмирали від страху при попаданні в клітку в наступний раз, навіть якщо струму не було. Потім вчені стирали у тварин спогади за допомогою спеціальних препаратів, після чого миші поводилися в клітці зазвичай. Коли ж дослідникистимулювали нейрони мишей за допомогою спалаху світла, на цей раз не супроводжувалася ударом струму, миші знову “заморожувалися”.
Дослідники вважають: чим сильніше за емоційним напруженням було дитяче переживання, тим більша ймовірність того, що ви зможете його згадати. Доктор Керол Пітерсон з Університету Ньюфаундленду виявила, що люди, в дитинстві які отримали серйозну, хворобливу фізіологічну травму і пролежали деякий час в лікарні, непогано зберегли ці спогади, навіть якщо тоді їм було менше трьох років.
Психологічний захист
Провали в пам’яті
Алессіо Травалья, дослідник з Університету Нью-Йорка, висунув гіпотезу, що ці латентні спогади відповідальні за так звані провали в пам’яті, які ми переживаємо, вже будучи дорослими. Ці провали можуть бути результатом стимулювання неприємних, прихованих спогадів.
Порівнюючи мозок молодих і дорослих щурів, вчені також виявили, що в їх гіпокампі кількість білків могло збільшуватися або зменшуватися. Це явище було викликане процесом навчання, а не часом. Один специфічний білок, BDNF, виявився особливо важливий: при ін’єкції він здатний захистити спогади молодих щурів.
Гіпотетично, такі ін’єкції можуть запобігти втраті ранніх спогадів у людей. Однак команду дослідників насамперед цікавить, як їх можна використовувати для блокування або навіть усунення травматичних спогадів.
Дослідження знаходиться на ранній стадії, і люди, які стоять за ним, розуміють: отриманих даних недостатньо для тестування на людях. Вчені також відзначають, що відмінності між спогадами і механізмами пам’яті людей і щурів досить великі, і не факт, що ці відкриття можна буде застосувати до людей. Втім, дослідники вважають, що результати експериментів будуть досить значними для розуміння роботи людської пам’яті і мозку в цілому.
Leave a Reply
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.