Японські вчені виявили дивні візерунки в хмарах Венери

Дослідницька група з Японії виявила унікальні візерунки, які сформувалися в хмарах Венени. Нове дослідження хмар Венери очолив асистент проекту Хірокі Кашімура з Університету Кобе і продемонстрував за допомогою моделювання клімату, як з’явилися ці хмари.

Зазвичай Венера закутана величезними хмарами сірчаної кислоти, які ширяють над планетою на висоті від 43 до 75 км. Ці хмари створюють складності для спостереження поверхні Венери за допомогою телескопа з Землі або навіть орбітального апарату поблизу Венери. А оскільки температура на самій планеті знаходиться в діапазоні 460 градусів, відправка зондів для відвідування поверхні планети також проблематична.

Щоб зрозуміти загадку клімату Венери, в грудні 2015 року на орбіту планети був запущений космічний корабель «Акацукі». Одним з інструментів спостереження «Акацукі» є інфрачервона камера «IR2», здатна повністю спостерігати структуру хмар Верени, розташованих уздовж нижніх рівнів планети.

До початку місії дослідницька група створила комп’ютерну програму AFES-Venus для моделювання атмосфери планети. Ця симуляція продемонструвала полярні температурні структури і надротаційні вітри, а також завдяки симуляторі Землі, побудованому Японським агентством морської науки і техніки, з’явилася можливість провести чисельне моделювання з неймовірно високим просторовим дрозширенням.

З камерою «IR2» на борту космічного корабля «Акацукі», яка знімає два феноменальних знімка нижніх рівнів хмар, виявлених над Венерою, можна побачити масивні смуги, проникаючі як по південному, так і по північному півкулях планети. Виявлено, що деякі з цих смуг розтягуються більш ніж на 9000 кілометрів. Ці моделі отримали назву «планетарна смугаста структура».

Завдяки ретельному аналізу результатів симуляції програми AFES-Venus вчені з’ясували походження цієї гігантської смугової структури. Ключ до її розуміння – явище, безпосередньо пов’язане з погодою на Землі: полярні струменеві потоки. У середніх і високих широтах нашої планети великомасштабний рух вітрів (бароклінна нестійкість) створює циклони, системи високого тиску,
які кочують, і полярні струменеві потоки. Результати симуляції виявили, що той же принцип працює і для хмар Венери, припускаючи, що струменеві потоки можуть утворюватися в високих широтах.