Український прокат штурмує друга частина «Воно» – екранізація роману Стівена Кінга про містечко, яке тероризує абсолютне зло під обличчям клоуна. Відомо, що любов горрорів до клоунів якраз і почалася з Кінга (а також з реальної історії Джона Гейсі-молодшого), але не він один подарував кіно незабутні образи клоунів-психопатів.
Будинок клоунів (1989) / Clownhouse
Повнометражний дебют режисера фільсу «Джиперс Криперс» Віктора Сальви з однією з перших ролей молодого Сема Роквелла – похмурий горрор про дітей, яких тероризує група маніяків. Ці самі маніяки, правда, не прості, а втекли з психлікарні і по дорозі захопили особистості трьох убитих ними клоунів – для більшого, мабуть, страху. Фільм без жодної іронії і з особливою жорстокістю експлуатує образ дитячих циркачів: в рік виходу, в 1988-му, це настільки шокувало глядачів, що «Будинок клоунів» навіть зняли з прокату: потім, правда, повернули назад. Зараз це беззастережна жанрова класика, сильно затьмарена неоднозначною історією створення – після релізу фільму режисера Сальвія посадили до в’язниці за домагання до дітей-акторів.
Клоуни-вбивці з космосу (1988) / Killer Klowns from Outer Space
Одна з перших спроб зробити з веселих клоунів об’єкт вселенського жаху – грайлива і абсолютно несерйозна. «Клоуни-вбивці з космосу», як нам м’яко натякає його епатажна назва – це відвертий треш, божевільний без особливого сенсу, страху і докору, але винахідлива щодо кишково-кривавої пластики. І хоча тон фільму переважно абсурдно-комедійний, образи самих інопланетних клоунів – котрі прилетіли на землю, щоб поживитися людьми – лякають, гримери потрудилися на славу.
Полтергейст (1982) / Poltergeist
Клоуну з спродюсований Спілбергом і знятого Тоуомб Хупером «Полтергейст» навіть не треба бути живим, щоб вганяти дітей (та й дорослих) в жах. Безглузда потворна лялька, нападаюча на одного з героїв з-під ліжка, надовго відігнали батьків від покупки подібних дрібничок. Сцена з нею – один з, безумовно, страшних моментів фільму «Полтергейст», який і без того під зав’язку набитий креативними «бу» -моментів і джерелами гнітучого саспенсу.
Клоун (2014 ) / Clown
Незвичайний погляд на образ клоуна-вбивці в 2014 році запропонував Джон Воттс, нині відомий по роботі над двома частинами «Людини-павука» з Томом Холландом. Його герой / лиходій – не маніяк-психопат, а хороший батько, який лише від великої любові до сина вирішує надіти на його день народження стару пошарпану маску клоуна. Він не знає, що маска насправді зроблена зі шкіри демона, зняти її неможливо, а будь-який, хто її начепить, через якийсь час перетвориться на кровожерливого монстра, ласого до дитячого м’яса. Жах незворотності і абсолютної несправедливості в «Клоуні» лякає побільше кривавого гриму і жорстоких вбивств.
Розвага (2015) / Entertainment
Витканий з трьох ніби як незв’язаних (але насправді, звичайно, тісно переплетених) історій, слешер-горрор «Розвага» – кіно, загалом, абсолютно епігонське, але зроблене не без таланту. Весь його шарм виключно в формі, і їй же дивує місцевий антагоніст, маніяк без особистості і харизми, лякаючий виключно своїм зовнішнім виглядом. А точніше – огидно-привабливою маскою клоуна, місце якої не в третьосортному горрорі, а на виставці сучасного мистецтва.
100 сліз (2007) / 100 Tears
До питання про форму: німецький слешер «100 сліз» якраз таки про зовнішній вигляд не замислюється. Це непристойно кривава історія про циркача, якого звинуватили в жахливому злочині – той його, звичайно, не здійснював, але заради відновлення справедливості зробить багато інших. Його мета – приблизно всі в зоні досяжності, його методи – жахливо садистські тортури, розчленування і інші мерзоти. Знятий за копійки «100 сліз» виглядає як аматорське відео епохи ранніх цифрових камер (чим він, в принципі, і є), і в його абсолютній неестетичності, безумовно, є свій шарм: в схожому на одне велике снафф-відео фільмі все гіперболізоване насильство по-справжньому виводить з себе.
Будинок 1000 трупів (2003) / House of 1000 Corpses
Режисерський дебют Роба Зомбі розповідає про групу туристів, які колесять по американських закутках і натикаються на музей із зовсім непідозрілою назвою «Будинок жаху Капітана Сполдінга». З цього моменту на них відкриває полювання божевільна сімейка Фаєрфлай, глава якої і є цей самий Капітан Сполдінг – демонічно харизматичний і відбитий на всю голову маніяк з клоунським гримом на обличчі. Пізніше він разом з сімейкою повернеться в другій роботі Зомбі, «Вигнані дияволом» – куди більш вдалому заході на територію кривавого трешу. В 2019 має вийти завершальна частина трилогії – «Троє з пекла», в якій Капітан Сполдінг продовжить наводити на людей жах: і навряд чи йому в цьому завадить ні вік, ні тюремне ув’язнення.
Leave a Reply
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.