Серіали для тих, хто не любить серіали

Кажуть, що XXI століття – це століття серіалів і скоро, мовляв, ТВ-індустрія і зовсім остаточно доб’є кінотеатральну. Сподіваємося, що це не так, але все ж готуємося до гіршого – тому сьогодні ми підготували список серіалів для тих, хто терпіти не може цей розповідний формат.

Утопія

Часто людей дратують деякі особливості серіалів – через свою тривалість і багато актову структури сюжету вони схильні до ретардації, тобто уповільнення, або і зовсім до заповнення наративного простору. Простіше кажучи, навіть кращі з них можуть на довгій дистанції набриднути – занадто багато фактів, деталей, подій, занадто мало динаміки.

Якщо серіали вам не подобаються саме з цієї причини, «Утопія» – прекрасний варіант для перегляду. Це шоу з якоюсь неймовірною динамікою, не зупиняється взагалі ні на секунду. Історія про групу фанатів езотеричного коміксу «Утопія», які випадково опиняються втягнутими в конспірологічну змову всесвітнього масштабу, – один великий кислотний тріп, адреналіновий атракціон, який не те що не дасть занудьгувати, він не дасть навіть подумати про можливість занудьгувати.

Пуститися берега

До слова, про must-see. В наш час немає, мабуть, жодного більш ефектного прикладу того, на що здатне майстерне серіальне оповідання, ніж «Пуститися берега». Ця епічна історія скромного вчителя хімії – який після виявлення ракової пухлини вирішує підзаробити для сім’ї продажем метамфетаміну – робить те, що неможливо уявити в повнометражному кіно. Серія за серією, сезон за сезоном шоу повністю деконструюють і реконструює образ головного героя, плавно проводить глядача по всіх щаблях страхітливої ​​психологічної трансформації.

Flight of the Conchords (Політ конкордів)

Якщо вам здається, що всі серіали якісь аж надто однакові (в цілому в основній масі так і є), пропонуємо подивитися на «Політ конкордів» – серіал, який точно не схожий ні на що. Це як би ситком, як би мокьюментарі, як би мюзикл, і в той же час ніщо з цього і все відразу одночасно. Він розповідає історію реального новозеландського комедійного музичного гурту «Політ конкордів», в яку входить дві людини: Брет МакКензі (володар «Оскара» за пісню до «Маппет») і Джемейн Клемент (Владислав Тикатель з «Реальних упирів»). Вони в серіалі грають перебільшені версії самих себе – невдах з Нової Зеландії, які приїхали підкорювати Америку, але змушені жити в дешевій однушці і перебиватися випадковими підробітками.

В реальності ж «Політ конкордів» невдахами назвати складно – невдахам не дають власний серіал на HBO. Зачаровує те, з якою легкістю Клемент і МакКензі готові сміятися самі над собою, раз по раз виставляти себе цілковитими ідіотами, навіть не ховаючись за образами, а граючи під власними іменами. До того ж тут геніально вплетені в оповідання їхні пісні – виникають завжди «в тему», більш того, що рухають сюжет вперед, але і поза контекстом історії дуже класні і смішні.

Твін Пікс

Закінчимо важкою артилерією. Якби у вас в житті був шанс подивитися тільки один серіал, це обов’язково повинен був бути «Твін Пікс». Величний, психоделічний, вічно міняючий маски шедевр Девіда Лінча, головного кіносюрреаліста сучасності. Перший сезон – затишний провінційний детектив і метакомментарій на тему мильних опер. Другий – трохи плутаний (Лінч якийсь час не займався серіалом через проблеми з продюсерами) містичний трилер, потроху починає заграватися з окультними, езотеричними мотивами.

І, нарешті, третій, який вийшов з різницею в 25 років, – абсолютно божевільний, що не піддається ніякому опису і раціональному осмисленню. За одну лише восьму серію там Лінча можна записувати в список головних режисерів ну взагалі за весь час. «Твін Пікс» – не тільки прекрасний серіал, але і найбільший пазл сучасності, величезний шифр, який цілком може виявитися просто набором випадкових символів і міфологем. Це вода, а це колодязь. Напийся сповна і спустися. Кінь – це білки очей і тьма всередині.