Кращі серіали-антології для любителів жахів

Сьогодні розповідаємо про хоррор серіали-антології, кожен новий сезон якого оповідає зовсім іншу історію: від загальновідомих «Привидів» Фленеган і «Американської історії жахів» Мерфі до справжніх забутих шедеврів.

Привиди будинку на пагорбі

Серіал виявилися цілим кінороманом з плеядою персонажів, кожен з яких стикається з кошмарами минулого. Всі серії поставив сам Фленеган – звідси і якесь формальне єдність, найтонша режисура, що досягає свого піку в епізоді з п’ятнадцятихвилинної сценою похорону, знятої одним дублем. Бути може, часом режисер перегинав з драматизмом, але навіть це не завадило «Примарам будинку на пагорбі» стати одним з найбільш обговорюваних хоррорів року.

The Haunting of Bly Manor

Номінально взагалі новий серіал, але на ділі свого роду ще одна глава авторської всесвіту. Фленеган заявив, що втомився займатися постановкою кожної серії, тому майже всі епізоди доручив іншим режисерам. Закономірна формальна поглиблюється вибором сюжету і сеттинга – костюмованого готичного роману про любов і ненависть (частково це екранізація «Повороту гвинта» Генрі Джеймса, але також тут повно деталей і з інших його книг), який відмовляється від хоррора і минає кудись в сторону мелодрами.

Терор

Спочатку замислюються як разова екранізація однойменного хоррор-роману Дена Сіммонса, «Терор», несподівано став локальним глядацьким хітом, розрісся до продовження. Перший сезон, частково заснований на реальних подіях, оповідав про два кораблі, які потрапили в крижаний полон на шляху через Арктику. Тяготи членів екіпажу ускладнювалися не тільки хворобами і голодом, а й появою страшної міфічної істоти в окрузі. Другий сезон теж вирішив задіяти історизм: в його основі історія життя японців в США за часів Другої світової. Ціле поселення починає вмирати через страшну недугу, а недовіра американців зростає з кожним днем.

Американська історія жахів

У розмові про антологіях складно оминути постаті Райана Мерфі. Мабуть, головне (і саме довгограюче) творіння генія серіальної індустрії, який вже поступово втрачає цей статус. 10 сезонів з абсолютно різними історіями (вийшло всього дев’ять, але шоу офіційно продовжили на ще один), розібраними на меми і як і раніше обговорюваними за межами локального хоррор-спільноти. Навряд чи варто розхвалювати і без того популярні ранні сюжети, але ось останній сегмент – «1984» – зміг запобігти деякому застою в серіалі і повністю осмислити феномен американського слешер. Страшного тут, правда, з кожним сезоном все менше, але деконструкція жанру сподобається кожному, хто любить жахи.

Нульовий канал

Мабуть, найзручніший формат хоррор-антології: «Нульовий канал» складається з 4 сезонів, кожен з яких розповідає нову історію в 6 серіях. Є тут сюжет про психолога, який розслідує зникнення дітей з 80-х, або, скажімо, про парочку, що знайшла таємничий підвал в новому будинку, але, мабуть, найбільш видатний з них – меланхолійний і лякаючий ужастик про будинок без кінця. Героїня наважується увійти в нього і стикається зі своїми головними кошмарами: комплексами, болем від втрати близької людини і самотністю. Один з найбільш чуттєвих сюжетів антологій взагалі і зокрема гідна спроба змішати хоррор з драмою.

Слешер

Зухвала канадська антологія. Що цікаво, сезони тут доручають одному режисерові: перший, наприклад, знімав Крейг Девід Воллес, а другий – Фелліпе Родрігес. Вбивця на Хеллоуїн і різанина в таборі, серійні маніяки і ностальгія по 80-м – «Слешер», може, і епігонство, але в межах норми. Яскраві сцени вбивств і адреналінові битви з психопатами в масках якщо не повернуть любов до піджанру, то змусять згадати про кращих його представників. Тут, правда, варто обмовитися, що серіал швидше оцінять любителі жанру.

Напишіть в коментарях, які ще серіали-антології ви знаєте.