
Група вчених під керівництвом астрономів з Лейденського університету з’ясувала, що у крижаних космічних умовах сірка може взаємодіяти з амонієм, утворюючи солі, які прилипають до частинок пилу та камінців. Ця знахідка не лише розкриває таємницю зниклого сірчаного газу, але й пояснює незрозумілий пік у даних інфрачервоного спектра, зафіксованих телескопом Джеймса Вебба.
Астрохіміки давно намагалися зрозуміти, чому концентрація леткої сірки у щільних газових хмарах менша, ніж у міжзоряному просторі. Водночас спектральні дані зі зоряних регіонів показували загадковий інфрачервоний пік. Дослідження показало, що амоній гідросульфід (NH₄SH), що утворюється при з’єднанні аміаку і сірководню на частинках льоду, поглинає сірку і пояснює цей пік.
Експеримент став логічним продовженням місії ESA Rosetta, яка виявила високий рівень цієї солі в пилу комети 67P. Вчені припускають, що комети зберегли первісні матеріали ранньої Сонячної системи, тому їхній хімічний склад допомагає зрозуміти процеси в областях зореутворення.
У майбутньому команда планує нові спостереження за допомогою телескопа Джеймса Вебба, щоб знайти решту зниклої сірки — ймовірно, у вигляді металевих сульфідів або інших сполук.
Leave a Reply
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.