Коли ми дивимося на карту світу, може здатися, що материки рівномірно розподілені по всій планеті. Але якщо повернути глобус у бік Тихого океану, можна знайти кут, під яким видно лише воду. А ось на протилежному боці — суцільна суша: Африка, Європа й Азія. Тож чому Земля виглядає настільки «незбалансованою»?
Причина — у давній історії нашої планети, а саме в існуванні суперконтинентів, найбільш відомим із яких є Пангея.
Спадщина Пангєї
Пангея — останній суперконтинент, що існував приблизно від 336 до 175 мільйонів років тому. Саме з його розпаду сформувалися сучасні материки. Досі можна побачити, як узбережжя Південної Америки ідеально «вписується» у контури Африки — це слід того давнього з’єднання.
Однак Пангея — не єдина у своїй історії. До неї існували інші суперконтиненти, наприклад Ґондвана, а ще раніше — низка менш відомих об’єднань суші. Вчені вважають, що цей процес має циклічний характер: приблизно кожні 300–500 мільйонів років континенти знову сходяться в єдиний суперконтинент, а потім розпадаються.
Суперконтинентальний цикл триває
Нині ми живемо у фазі, коли уламки Пангєї продовжують розходитись. Атлантичний океан поступово розширюється, відштовхуючи Америки далі від Європи й Африки. Проте навіть зараз суша не розподілена рівномірно: Євразія, Африка та прилеглі території разом охоплюють лише близько 57% поверхні Землі — менше, ніж потрібно для формування нового суперконтиненту (для цього потрібно щонайменше 75% усієї суші).
Майбутнє: новий суперконтинент?
Протягом наступних десятків мільйонів років материки продовжать свій рух — Євразія зміщуватиметься на схід, а Америки — на захід. Врешті-решт, прогнозують геологи, Земля знову отримає новий суперконтинент, який замкне черговий цикл планетарних змін.
А поки що, якщо поглянути на Землю з орбіти над Південним Тихим океаном, вона здається майже повністю «водною» планетою. З цього ракурсу наш «блакитний мармур» справді виглядає як глибоко синя куля, де океани переважають над сушею.
Leave a Reply
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.