“Чудо-жінка”: огляд. Нарешті у DC вийшло!

Дочекалися. У кіновсесвіті DC нарешті вийшов фільм, до якого абсолютно не хочеться прискіпуватися. Фільм нічим не гірший, ніж у Marvel. Так, тематично «Чудо-жінка» повторює багато чого , що вже встигли сказати світові Marvel, але, як не дивно, робить це краще і душевніше.

Наприклад, під час перегляду мимоволі згадуєш «Першого месника» і нарешті розумієш, що саме викликало відторгнення в непоганому, фільмі про Капітана. Танки і підводні човни «Гідри», їх же гумові солдатики і іграшкова атрибутика робили Другу світову пластикової і несерйозною. Таке ставлення до страшного історичної події викликає підсвідомий протест. А творці «Чудо-жінки» не забули, в який час розгортається їх сюжет. Війна – це окопи, бруд, сірість, особливо помітна при порівнянні з квітучою Теміскірой, безліч убитих і поранених, хімічну зброю і політики, яким плювати на людські життя.

Ні, автори не перегинають з військової чорнухою, лише дають необхідні елементи для контрасту з наївним ідеалізмом героїні. От би все було влаштовано так, як їй видається: прекрасна напівбогинею вб’є Ареса, все складуть зброю, перестануть воювати, і на землі запанує мир. На жаль, в нашій реальності все зовсім не так, і Чудо-жінці доведеться з цим змиритися.

Є у героїні і своя «ревучий команда». Тільки, на відміну від бійців Кепа, у товаришів капітана Тревора є характери і свої сюжетні лінії, хоч і невеликі. У бою Діані, звичайно, ці солдати не сильно допомагають, зате працюють на розкриття героїні. Снайпер Чарлі, наприклад, мучиться кошмарами, багато п’є, а у вирішальний момент не може вистрілити. Але, надивившись на подвиги Діани, раптом знаходить в собі сили знову … заспівати. Чудо-жінка повинна надихати на любов, а не на війну. Не дарма ж вона жінка.

Чудо-жінка

Кіно радує не тільки військовим реалізмом. Є тут і ще одна важлива тема, з якої справляються далеко не всі сценаристи і режисери, – фемінізм. В «Чудо-жінки» він розкритий практично ідеально. Стіва Тревора не стали робити «дівчиною Бонда». Фільм не намагається довести, що жінки краще за чоловіків, як, наприклад, серіал «Супердівчина». Стів – рівноправний головний герой, провідник Діани в страшному і заплутаному світі людей. Він допомагає їй зрозуміти і прийняти людську сутність. І в бою він не виглядає непотрібним придатком. Герої не раз рятують один одному життя, а під завісу автори дають їм однаково важливі завдання. У цьому-то і суть феміністичної ідеї: чоловік і жінка можуть робити одне і те ж, просто по-різному – що і підкреслює фінал. Весь символізм у фільмі добре прописаний, видно неозброєним оком і, якщо не брати до уваги пари промовлених в фіналі фраз, не нав’язується.

За всією цією серйозністю автори не забули і про власне супергеройку. Її вийшло грамотно вписати в сюжет за рахунок відносин героїні з навколишнім світом і гумору. Звичайні люди сприймають Діану як диво дивне і диво дивне, що породжує масу комічних ситуацій. Приємно бачити, що, на відміну від того ж «Загону самогубців», гумор в сценарії був спочатку, а не додавався після зйомок.

Що стосується екшену, вид амазонки в броні, розкидають німецьких солдатів на полі бою, спочатку викликає у всіх подив. Ми поступово звикаємо до цього видовища разом з героями, що теж працює на природність сприйняття. Постановка боїв дуже хороша, всім любителям грамотної хореографії і спецефектів є чому порадіти. Хіба що з уповільненнями переборщили: Снайдер на прикладі «Бетмена проти Супермена» наочно показав, що можна поставити відмінну бійку і без слоумо, але Петті Дженкінс явно не хоче брати з нього приклад.

Однак цей недолік легко пробачити – гріх скаржитися на можливість довше пороздивлятись чарівну Галь Гадот. Актриса ідеально вписалася в образ, краще дійсно годі було й шукати. «Чудо-жінка» вийшла неймовірно красивою, пластичної, одночасно ніжною і войовничої. У той час як у світі людей ллються бруд і кров, лінія Діани і пошуків Ареса віддає піднесеним античним пафосом. З нею пов’язаний несподіваний твіст, який вгадується з перших же секунд, але це теж не мінус. Зрештою, він покликаний обдурити глядача, а саму героїню.

Всі складові у фільмі підігнані настільки акуратно і грамотно, наскільки це взагалі можливо. «Чудо-жінка» – подарунок людям, якого вони не заслуговують. Будемо сподіватися, що його заслуговує кіновсесвіту DC. Але це ми дізнаємося вже в «Лізі справедливості».

Підсумок:

Добре, красиве, недурне кіно. Нарешті кіновсесвіту DC почала набувати той вид, який повинна була мати спочатку. Сподіваємося, що «Чудо-жінка» стане відправною точкою для перетворення франшизи.

.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*