Фільми про барабанщиків, після яких ви захочете стати музикантом

Розповідаємо про фільми про барабанщиків: від відомої всім “Одержимості» до милого інді про хлопця, що грає на уявній установці.

Звук металу

Барабанщик Рубен і його дівчина Лу- учасники метав- групи Blackgammon. Разом вони їздять по Америці на кемпері і дають концерти в невеликих залах. Під час одного з виступів хлопець усвідомлює, що перестав чути ударні, а пізніше – і всі навколишні звуки. Лікарі ставлять йому невтішний діагноз: єдиним способом повернути собі слух залишається покупка дорогих імплантатів, а значить, найближчим часом барабанщику потрібно буде змиритися зі своїм «недугою». Щоб краще перенести травму, дівчина відправляє його в табір для глухих, де його навчать спілкуватися мовою жестів і допоможуть прийняти нового себе.

«Звук металу» – кіно, яке вивертає все канони жанру навиворіт. Як це закінчилося б, зніми фільм не Даріус Мардер? Напевно, Рубен набрав би грошей на імплантати, знову сів за барабани і домігся справжніх висот. Але ця картина зовсім не про успіх і вже точно не про талант. Вона, навпаки, про те, як важливо змиритися зі своїм новим життям, про те, що часом в тиші більше сенсу, ніж в навколишньому шумі, і, нарешті, про людей з інвалідністю, які опинилися на відшибі суспільства.

Одержимість

Без цього фільму складно було б уявити список. Тут, здається, і розпинатися в поясненні сюжету не треба. Класична історія про героя, який хоче домогтися успіху, але стикається з дуже вимогливим ментором. З одного боку, перед нами, так, кіно про музику і її силі – Ендрю Німан у виконанні Майлза Теллера грає дивовижні барабанні партії з таким натхненням, що ближче до фіналу самому хочеться взяти палички і відстукати якщо не складні джазові біти, так що-небудь улюблене зі списку відтворення.

З іншого – «Одержимість» все-таки ще й про руйнівну силу мрії. В процесі гонитви за метою всього свого життя хлопець втрачає відносини, розходиться з близькими людьми і з кожним днем ​​все більше тоне у власній манії.

Звуки шуму / Sound of Noise

Божевільна чорна комедія про силу мистецтва, яка зіштовхне лобами дві категорії людей: тих, хто музику не переносить (так-так, такі є, і про один з них розкажуть у фільмі), і тих, хто може слухати її нон-стоп. Шість дивних барабанщиків влаштовують арт-перформанси по всьому місту. Ті відстукують ритми прямо в операційній, озброївшись медичними приладами, то виконають жваву партію в банку, попутно знищуючи гроші в шредері.

У погоню за ними відправляється поліцейський Амадей: вся його сім’я, як можна зрозуміти по імені дитини, захоплювалася музикою і саме тому примудрилася розвинути в героя алергію. Тепер коп без слуху буде шукати таємничих барабанщиків, щоб зупинити всі ці творчі безчинства. «Звуки шуму» іронічно розмірковує про те, як мистецтво здатне змінювати світ, як можна перетворювати звичайні шуми в музиці і, що важливіше, чи можна її не любити.

Остерігайтеся містера Бейкера / Beware of Mr. Baker

Десь в Південній Африці стоїть будиночок. Біля нього лякаючий напис: Beware Mr. Baker ( «Остерігайтеся містера Бейкера»). Таку зазвичай вішають, коли на ділянці живе злий собака, але це, здається, не той випадок. Тут проводить свої останні роки Джинджер Бейкер, скандальний барабанщик групи Cream, який надихнув багатьох початківців музикантів як ударник, але не як особистість.

Документальний фільм Джея Балгера розповідає історію, можливо, занадто академічно (було б куди цікавіше, дай автори більше хронометражу не говорячим головам, а самому антигерою), але навіть ця стилістика не позбавляє сюжет божевілля. Доля одного з найвідоміших і буйних художників XX століття – це одночасно гірка і сміховинна історія про славу, відлюдництво і зв’язку особистості з творчістю. Рудий Джинджер Бейкер, поводить себе як психопат, назавжди залишиться в нашій пам’яті не тільки одіозним артистом, але і великим барабанщиком – його партії, вставлені у фільм, взагальному, кажуть самі за себе.

Пригоди Павера / Adventures of Power

Чоловік на ім’я Павер живе в маленькому заводському місті і стає об’єктом насмішок для всіх задір. Справа в тому, що у героя дуже незвичайне хобі – він грає на уявних барабанах, тому що в дитинстві батько не зміг купити йому установку. Дізнавшись, що в країні є інші майстри невидимих ​​ударних, він відправляється удосконалювати свою майстерність в інше місто. Наскільки дивно звучить сюжет, настільки ж дивно все і виглядає: це миле кіно про мрію, яке в той же час пародіює надихаючі фільми про подолання себе. Дивак Павер, що відправився в подорож по Америці, стає мірилом справжнього мистецтва: щирого, позбавленого рамок і здатного змінювати світ. Такі зворушливі іронічні фільми про музику можна перелічити на пальцях однієї руки, а вже якщо ми говоримо про образ барабанщика в кіно, то це, мабуть, чи не єдиний приклад. Любителям незалежного кінематографа і диких комедій в дусі «Це – Spinal Tap» особливо рекомендується.

Те, що ти робиш

Закриємо цей список класикою 90-х, а ще (зізнайтеся, ви цього не знали) першою повнометражною роботою Тома Генкса в якості режисера. Звичайний продавець з магазину побутової техніки погоджується підмінити травмованого барабанщика в групі молодиків, і це рішення несподівано призводить колектив до успіху. У справу, втручаються продюсери, фанати, слава і багато інших речей, які відразу змусять глядача і героїв задатися банальними, але важливими питаннями про дружбу і про мистецтво, тому проста історія творчого успіху обернеться парочкою сюрпризів. Партії барабанщика на заміну стануть, ясна річ, цвяхом програми (то колектив за ним не встигає, то його перформанси виявляються майстровиті, ніж у товаришів). Коротше кажучи, мила, хоча і необов’язкова комедія про групу одного хіта. Дійдете до фіналу і не помітите, як будете відстукувати ритми пісень на колінах.